«Схеми» vs корупція? Мін’юст викликає на відвертість…

Брифінги чиновників офрекордз — цікава можливість відверто поспілкуватися. Це дійсно того варте, адже бачиш чисті емоції. Один з таких брифінгів для представників юридичних ЗМІ минулого тижня провів Андрій Гайченко, заступник Міністра юстиції України з питань виконавчої служби, — пише Резонанс 27 травня із посиланням на "Юридичну Газету".

Об этом сообщает Компромат РУ

Приводів для цього було більше ніж достатньо: численні публікації про те, що Мін’юст збирається «закручувати гайки» для приватних виконавців, вже майже фіналізований текст законопроекту, який передбачатиме низку новацій у виконавчій діяльності, скарги про відсутність діалогу від багатьох громадських організацій, в тому числі міжнародних партнерів.

До речі, щодо співпраці. В Мін’юсті з цього приводу були дійсно відвертими. Мовляв, усі ваші думки почуємо, слушні пропозиції врахуємо, але останнє слово за нами, адже відповідальність також лише на нас. Якщо хочете допомогти — велкам до нас, на державну службу.

Що стосується закидів про «радянський відкат у сфері юстиції» або «про згортання реформ у сфері приватного виконання», то у кабінетах на Рильському провулку, 10, ситуацію бачать дещо інакше.

По-перше, без переходів на особистості, але існує думка, що до лав приватних виконавців пристало чимало юристів, які працюють «нечесно», навіть щодо своїх колег. Наприклад, чому в Києві кількість приватних виконавців у декілька разів перевищує кількість в регіонах? Одна з відповідей — наявність такої собі картельної змови з стягувачами, коли один виконавець, ігноруючи принцип територіальності, «опікується» усіма боржниками банку, з огляду на місцезнаходження майна, тобто відкритий банківський рахунок у столиці. При цьому боржник може спокійно проживати десь у Львівській області й ніколи не бувати в Києві. Також можливий інший варіант — приватні виконавці, ігноруючи інтереси фінансових установ, самостійно «реалізують» іпотечне майно на користь інших стягувачів, а банк навіть не може оскаржити таку дію.

По-друге, чинний Закон «Про виконавче провадження» не врегульовує питання одночасного виконання рішень щодо одного боржника різними виконавцями, що призводить до порушення встановленої вказаним Законом черговості задоволення вимог стягувачів. Виникають ситуації, коли приватний виконавець реалізовує майно для задоволення вимог одного стягувача за наявності в інших виконавців виконавчих проваджень про стягнення заробітної плати, аліментів, шкоди, завданої внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення. Це призводить до порушення прав стягувачів. У таких виконавчих провадженнях, яким зазначені виплати, відповідно до вимог Закону, повинні повертатися першочергово, а тому внесення змін є необхідним кроком.

Серед інших стратегічних цілей Мін’юсту в царині приватного виконання — усунення законодавчих прогалин, які дозволяли реалізовувати «сірі» схеми заволодіння активами, встановлення соціальної справедливості під час розподілу стягнутих з боржника коштів, сприяння збільшенню кількості приватних виконавців, усунення значної кількості перешкод у роботі приватних виконавців. Зокрема, пропонується скасувати вимогу до осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця, проходити відповідне навчання і стажування до подання заяви про допуск до складення кваліфікаційного іспиту. Також проект Закону передбачає зменшення з 6-ти до 3-х місяців строку повторного складання кваліфікаційного іспиту. Окрім того, законопроект надасть приватним виконавцям можливість застосовувати до боржника такий захід впливу як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, без звернення за його встановленням до суду, а також надасть право власною вмотивованою постановою скасовувати винесену ним же у виконавчому провадженні постанову чи інший процесуальний документ (або їх частину).

Загалом, начебто все добре. Тоді чому ж проти цього проекту так повстали приватні виконавці? До того ж, на думку Асоціації приватних виконавців України та міжнародних донорів, Мін’юсту взагалі потрібно пригальмувати просування свого законопроекту та звернути увагу на пропозиції від професійної спільноти. Один з головних акцентів від виконавців — законопроект Міністерства юстиції не розвиває самоврядування приватних виконавців. Натомість посилюється адміністративне підпорядкування Міністерству юстиції. Асоціації приватних виконавців не передаються жодні повноваження, чого потребує логіка реформи. Замість цього впроваджується жорсткий контроль з боку Державної виконавчої служби над приватними виконавцями. Фактично, впроваджується мікроменеджмент діяльності приватних виконавців.

Андрій Гайченко зауважує, що Асоціація приватних виконавців не ефективно використовує наявні інструменти: за три роки від Асоціації надійло лише одне звернення щодо порушення приватного виконавця. Від інших осіб за цей час надійшло 2,5 тис. звернень. Готовий передати повноваження після сотого звернення від Асоціації, зазначає заступник міністра.

Вочевидь, консенсус щодо цього проекту ще не був досягнутий, а тому всі «криві» питання будуть виправлятися вже в сесійній залі Парламенту.