1info.net - Интересное Новости Информация Статьи Онлайн    

Подписывайтесь в Социальных  Сетях: 

 

 
Найти на сайте:
 Блакитна гвардія. Що відстоюють захисники сексменшин в Україні?   Комментировать
Блакитна гвардія.  Що відстоюють захисники сексменшин в Україні?
увеличить ФОТО

Після осінньої активізації євроінтеграційних процесів активізувалась і діяльність низки організацій, які борються за права людей з нетрадиційно сексуальною орієнтацією.

Читать статью на русском-->

Після осінньої активізації євроінтеграційних процесів активізувалась і діяльність низки організацій, які борються за права людей з нетрадиційно сексуальною орієнтацією в нашій державі. І цьому є цілком зрозуміле пояснення – більшість захисників прав нетрадиційно орієнтованої спільноти прагнуть використати євроінтеграційний маневр влади в боротьбі за отримання певних преференцій від офіційного Києва, розраховуючи перш за все на лояльне ставлення до такого делікатного питання зі сторони більшої частини європейських політиків. То за що саме борються українські «нетрадиційники» і яких саме прав їм не вистачає в Україні?



Багато в чому розрахунок представників ЛГБТ-спільнот зроблено правильно – для «блакитної гвардії» європейський цивілізаційний вибір — це серйозний шанс поборотися за свої «пригноблені» в Україні права. Але умови, в яких зараз перебуває наша держава, не дають можливості говорити про будь-який прогрес у розвитку даного питання.
Головні вимоги ЄС стосуються судового та виборчого законодавства, а також справи Тимошенко. В контексті майбутньої асоціації питання захисту прав людей з нетрадиційною сексуальною орієнтацією не є ключовим, хоча багато зацікавлених сторін намагається надати йому більшої ваги. Передчасними є розмови про те, що зміни не тільки в політичній, а й в сексуальній орієнтації — запорука зближення відносин між Україною та ЄС.
Надмірна увага зі сторони різних «грандопоїдаючих» організацій часто приводить до загострення питання та, навпаки, погіршує відношення більшої частини населення до людей з нетрадиційною сексуальною орієнтацією.
Погодьтесь, що вищою мірою цинізму є боротьба різних міжнародних правозахисних інституцій за сексуальну свободу та права людей з нетрадиційною сексуальною орієнтацією в країні, в якій:
— більше семи мільйонів громадян перебивається на заробітках за кордоном (часто нелегально чи напівлегально) і не має жодних гарантій захисту власних прав та інтересів навіть від вітчизняних установ, які там знаходяться;
— дванадцятирічні хлопці змушені працювати в нелегальних шахтах-копанках, годуючи таким чином свої сім’ї;
— кожного року фіксуються випадки смерті від розриву артилерійських снарядів через те, що їх розбирають мисливці на метал заради копійчаного заробітку;
— лікар-хірург в державній поліклініці високої, навіть за світовим рівнем, кваліфікації отримує близьку до мінімальної заробітну плату, яка є в десятки разів є нижчою ніж заробітна плата чиновника з апарату того ж профільного міністерства;
— на добове меню солдата-строковика української армії виділяється в два рази менше коштів, ніж на годування шимпанзе в київському зоопарку, а саме 42 гривні проти 98 гривень;
— для того щоб повернути тіло загиблої в Італії заробітчанки на Україну, кошти збирає не МЗС, а друзі та просто небайдужі італійці;
— потрапивши в один з райвідділів міліції, ви можете «вийти» звідтіль мертвим або ж зґвалтованим та добряче «поламаним»;
— ніколи не вистачає коштів навіть на ямковий ремонт в будь-якому обласному центрі, але завжди знаходяться кошти на ремонт дороги, яка веде до помістя одного з можновладців, або ж до села, де мешкають родичі цього чиновника;
— щороку проводяться ремонти державних дач-маєтків найвищого керівництва країни, а олімпійська збірна змушена тренуватись та проживати в умовах, наближених до польових;
Це тільки незначна частка тих проблем, з якими більшість громадян нашої країни зустрічається чи не кожен день — просто безмежна нива для роботи правозахисних організацій місцевого та міжнародного рівнів…
Проте, авторитетні світові правозахисні організації Amnesty International, Human Rights Watch, ILGA-Europe, Freedom House бачать в Україні проблеми тільки геїв, лесбіянок, і т.д., але чомусь не помічають проблем звичайного українця. То може дійсно в Україні біда з нетолерантним населенням та владою і необхідно приймати негайні міри по захисту прав людей з нетрадиційною сексуальною орієнтацією? Можливо в нас недосконале та дискримінаційне законодавство і його потрібно змінити під сучасні стандарти?
Та ні, в Конституції, яка є основним законом нашої держави, прописані норми, які забороняють дискримінацію за расовими, релігійними, віковими, гендерними та будь-якими іншими, в т.ч., і статевими ознаками.
Хоча випадки дискримінації таки можна зустріти в Україні, але пов’язані вони далеко не з сексуальною орієнтацією…
Так, наприклад, прочитавши об’яви з рубрики «Робота» в Інтернеті, на сторінках друкованих ЗМІ чи просто на стіні власного під’їзду ми часто можемо натрапити на прямі обмеження конституційних норм. Дуже часто в об’явах фігурують такі обмеження: «потрібні чоловіки віком від 18 до 35…», «потрібен секретар, жінка до 27 років…», «потрібні молоді люди приємної зовнішності…» і т.д.
Ось де міжнародні правозахисники можуть віднайти справжні факти дискримінації за різними ознаками. Можуть, але чомусь жодних активних дій в цьому напрямі не роблять.
В Україні ніхто не забороняє людині обирати ту чи іншу сексуальну орієнтацію – держава є абсолютно коректною та демократичною в цьому питанні, жити і бути можна тим, ким ти хочеш. Тому інколи намагання захисників ЛГБТ-спільнот проводити ті чи інші заходи по захисту своїх прав дуже схожі на звичайний піар, а не на цілеспрямовані дії по захисту інтересів своєї спільноти.
Навіщо кричати на повне горло про свої сексуальні вподобання та проводити різноманітні заходи в т.ч. гей-паради?
Складається враження, що в Україні вся ситуація з захистом прав геїв, лесбіянок і т.д. є банальним «витисканням» грантів з міжнародних фондів по захисту прав таких людей. Цей «бізнес» вже давно прижився в Україні, і часто під прикриттям боротьби за права пригноблених верств населення ховається звичайне бажання протриматись якнайдовше на фінансуванні тієї чи іншої міжнародної інституції.
Не завжди зрозумілою є і позиція ООН у питанні захисту прав та інтересів людей з нетрадиційною орієнтацією. Підтвердженням цьому є події, які відбулися з невеликим інтервалом минулого року в зовсім різних частинах світу. Першою подією став розстріл афганської родини 11 березня 2012 року. Нагадаю, що тоді американський злочинець — військовим назвати його я не можу — без жодних причин розстріляв 16 мирних жителів, серед яких було троє жінок і дев’ятеро дітей. Друга подія сколихнула південноамериканське Чилі, тут 03 березня 2012 року четверо радикально налаштованих молодиків вбили юнака нетрадиційної орієнтації. Без сумніву, обидві події є надзвичайно жорстокими та заслуговують тільки на осуд, але на ще більший осуд заслуговує позиція ООН. По першому випадку жодн¬их критичних заяв дій американської армії від поважної організації зроблено не було. Чилійські події, навпаки, викликали потужній резонанс та гостру критику представників ООН. Факт залишається фактом — для ООН життя гомосексуаліста важить набагато більше, ніж життя шістнадцяти афганських громадян.
Україна, без жодного сумніву, є європейською державою, яка завжди буде сповідувати європейські свободи та цінності, поважати та цінувати індивідуальність і неповторність кожного свого громадянина, незалежно від його переконань чи уподобань, а тому спекуляції, які періодично виникають в українському суспільстві, є нічим іншим, аніж бажанням окремої категорії людей заробити на цьому питанні певні дивіденди, як політичні, так і фінансові.

політичний оглядач 
Станіслав Шух 


 

 


Если понравилось, то обязательно поделитесь публикацией с друзьями в соцсетях
 
11 октября 2013          Опубликовал: газета Меркурий-Мукачево                2256 просмотров

     КОММЕНТАРИИ:
Повальний # 12 октября 2013 в 21:31 +1
""
Изображение уменьшено. Щелкните, чтобы увидеть оригинал.


НОВОЕ

Loading...

НОВОСТИ ПАРТНЕРОВ

Loading...

ИНТЕРЕСНОЕ

НОВОСТИ ИЗ СЕТИ

Loading...