1info.net - Интересное Новости Информация Статьи Онлайн    

Подписывайтесь в Социальных  Сетях: 

 

 
Найти на сайте:
 Митниця не дає добро. Причини і наслідки українсько-російських торгових війн   Комментировать
Митниця не дає добро. Причини і наслідки українсько-російських торгових війн
увеличить ФОТО

За кілька днів Україні виповниться 22 роки. Хтось скаже, що для держави це незначний вік, але якщо поглянути в історію, то Радянський Союз проіснував 69 років, а Третій Рейх не осилив і двох десятків. Що там не кажіть, а країна досягла вже досить солідного віку. За цей час Україна встигла пережити кілька економічних потрясінь, розгубила по «закордонах» сім мільйонів своїх громадян і стільки ж на сьогоднішній день становлять її демографічні втрати всередині держави

За кілька днів Україні виповниться 22 роки. Хтось скаже, що для держави це незначний вік, але якщо поглянути в історію, то Радянський Союз проіснував 69 років, а Третій Рейх не осилив і двох десятків. Що там не кажіть, а країна досягла вже досить солідного віку. За цей час Україна встигла пережити кілька економічних потрясінь, розгубила по «закордонах» сім мільйонів своїх громадян і стільки ж на сьогоднішній день становлять її демографічні втрати всередині держави.



Єдине, що з перемінним успіхом вдавалося молодій європейській державі — утримання нейтралітету в зовнішньополітичному плані. Мова, звичайно, не йде про класичний «швейцарський» нейтралітет, який передбачає самостійність у прийнятті рішень та абсолютну позаблоковість. Український нейтралітет має дещо іншу структуру. Він побудований принципом «посидіти на двох, а то і більше стільцях». З моменту набуття незалежності вісь української зовнішньої політики подібно до гігантського маятника багаторазово нахилялася то на Схід, то на Захід… «Погоня за двом зайцями» справа не з легких, тому перед всіма лідерами країни поставала дилема: до якого ж табору повинна долучитись Україна?
Питання інтеграції на Схід чи на Захід постійно використовувалось і у виборчих кампаніях. Неодноразово політтехнологам вдавалося успішно маніпулювати свідомістю звичайного виборця. Так, практично кожен виборець в Україні, який підтримував на останніх президентських виборах кандидата від ПР Віктора Януковича, одночасно свідомо підтримував і вибір «східного» цивілізаційного шляху для держави. Такий шлях передбачаєзближення відносин на лінії Київ-Москва та одночасне похолодання на осі Київ-Брюссель-Вашингтон.
Остання президентська кампанія давно завершена і за логікою речей все б мало визначитися вже в найближчі місяці після підрахунку голосів. Але минуло вже три роки, а Україна й надалі продовжує залицятись і до Європейського, і до Митного Союзу одночасно…
Така практика могла б продовжуватись десятки, а то й сотні років, якби не одна важлива подія – Вільнюський саміт. Даний захід має всі шанси стати точкою історичного відліку, з якої почнеться літочислення нової ери в розвитку України. Куди саме повернуть стрілку історії багато в чому залежить від керівництва держави, а тому і в Москві, і в Брюсселі зараз прикладають максимум зусиль за прихильність офіційного Києва.
Цей процес чимось схожий на сватання, а кожен сватається так, як уміє… Ось і маємо низку гучних заяв та обіцянок зі сторони ЄС, а також останню серпневу «торгову війну», яка розгорілась в українсько-російському митному просторі. Саме на цій «війні» варто зосередитись детальніше. Отже:

Українсько-російська торгова війна. Новини з фронтів

Події, які розгорілися в українсько-російських торгівельних відносинах, багато хто в політичних та медійних колах охрестив «торговою війною». Проте, це словосполучення не зовсім точно характеризує все те, що зараз відбувається. Адже війна це протистояння двох і більше сил, які не обов’язково повинні бути рівними за силами, але обов’язково повинні боротися між собою. А що ми бачимо в цій ситуації?
Претензії Росспоживнагляду в особі Геннадія Онищенка, блокування постачань до Росії продукції кондитерської фабрики «Рошен» (належить Петру Порошенку), зупинка біля тисячі українських вагонів на кордоні з РФ, тривалі затримки на російській митниці продукції групи “Метінвест” (належить Рінату Ахметову) та ряду інших потужних українських експортерів – все це більше нагадує «шмагання нагайкою» українського бізнесу, аніж повноцінну двохсторонню війну.
Єдине, на що спромоглась українська «воююча сторона», так це на кволу заяву прем’єр-міністра: «Зараз є певні складнощі, пов’язані, перш за все, як ми вважаємо, зі створенням, структуруванням і формалізацією Митного союзу. У нас з’являються відмінності в підходах». При цьому, прем’єр закликав ЗМІ «штучно не роздувати і не перебільшувати ситуацію».
Отже, на думку Миколи Яновича, зупинка практично всіх експортних потоків з України в РФ є «певними складнощами», а значить і жодної війни нема. Ну подумаєш, стоїть близько тисячі вагонів з українською продукцією на митниці, хіба ж варто з сусідами за такі дрібниці сваритися!?
Як можна назвати таку позицію? Правильно – звичайна капітуляція без жодного пострілу у відповідь.

Чому Кремль “розкопав сокиру торгової війни”?

На перший погляд, причиною початку “торгової війни” є бажання Російської Федерації утримати Україну у сфері свого впливу напередодні саміту у Вільнюсі та в подальшому сприяти процесу інтеграції в Митний Союз. Проте, це тільки частково відображає причини початку таких дій. То що ж спонукає Росію до митної конфронтації з Україною? Ось кілька основних причин:
1. Процес євроінтеграції України напередодні саміту у Вільнюсі
До початку саміту Східного партнерства залишаються лічені місяці, а його наслідки можуть суттєво змінити геополітичну карту сучасної Європи. Тому цілком вірогідно, що Російська Федерація тисне на український експорт з метою продемонструвати політичній верхівці у Києві, що пострадянські ринки збуту є актуальними і необхідними для України. В Москві чудово розуміють, що Банкова змушена враховувати думку головних гравців української промисловості, які неабияк наближені до політичної верхівки країни. Погодьтесь, що найбільш оперативно до людини доходить та інформація, яка «б’є» по власній кишені. Саме тому під удар потрапили Рінат Ахметов та підприємства низки інших представників українського олігархату.
Дещо відмінною є ситуація з продукцією «Рошен». Цілком вірогідно, що Петро Порошенко отримав «митні пільги» не тільки за своє відношення до великого українського бізнесу, а й за те, що був і є одним з головних прихильників та «локомотивів» євроінтеграції України.
2. Антисланцева контрреволюція
Не менш важливою та актуальною причиною початку «митної прочуханки» є активна співпраця Києва та світових гігантів у сфері добування сланцевого газу – «Шелл» та «Шеврон».
Ця співпраця є по суті більшим «каменем спотикання» у відносинах Києва і Москви, аніж процес євроінтеграції за всі роки незалежності. Додає «солі на рану» і той факт, що дві світові корпорації отримали від українського уряду ряд пільг та преференцій.
Допуск «сланцевих гігантів» є ударом не тільки по політичній складовій Митного Союзу, а й загрожує Російській Федерації серйозними економічними наслідками. Варто нагадати, що видобуток такого палива зовсім скоро розпочнеться на території Харківської та Донецької областей, далі на черзі Львівська та Івано-Франківська. Процес вже практично невідворотний.
Стерпіти той факт, що практично на самому кордоні з РФ будуть працювати економічні конкуренти «Газпрому» в Кремлі ніхто не зможе. Тому цілком вірогідно, що «митне заохочення» є своєрідним попередженням для Банкової, яке повинне переконати Україну не продовжувати подальшу роботу із видобутку «революційного палива».
3. Реверанси офіційного Києва в сторону Західної цивілізації
Ще однією причиною початку «торгових воєн» є активна співпраця української політичної верхівки з основним ідеологічним ворогом Російської Федерації – США, а також Північно-Атлантичним Альянсом.
Не пройшло і кілька років з того часу, як в парламенті минулого скликання Партія регіонів активно блокувала сесійну залу і вимагала розірвати всі відносини з НАТО (відбувалося це весело – з допомогою повітряних кульок, які були вершиною антинатовської риторики регіоналів того часу). А вже сьогодні представники тієї самої політичної сили тихо і без жодної повітряної кульки допускають на територію України ті ж самі війська НАТО. При цьому, відбувається це настільки спокійно і злагоджено, що інколи аж диву дивуєшся, як за кілька років можуть змінитися політичні погляди одного і того ж депутата.
4.Віктор Медведчук – альтернатива на 2015 рік?
Аналізуючи кроки української влади за останні кілька років, а також «кнути і пряники» Російської Федерації, можна дійти до висновку, що колишня проросійська верхівка українського політикуму змінила зовнішньополітичний вектор держави і направила його на Захід.
Такі дії спонукатимуть Кремль до пошуку альтернативної політичної сили, яка зможе протистояти опозиції та партії влади на майбутніх виборах.
Частоту появи у ЗМІ новин з прізвищем Медведчук (яке часто йде в тандемі з прізвищами Путін та Медведєв) підводить до висновку, що одним з головних кандидатів на гетьманську булаву в 2015 році буде саме Віктор Медведук. Підтвердженням того може бути документ, який був нещодавно оприлюднений “Дзеркалом тижня” — Стратегія недопущення підписання Україною угоди про асоціацію з ЄС. За твердженням видання, дана статегія була розроблена радником президента РФ Сергієм Глазьєвим спільно з екс-главою адміністрації президента України Віктором Медведчуком. І хоча останній категорично заперечив будь-яке відношення до даного документу, але все ж продовжує активно агітувати за вступ України в Митний Союз.
Тому цілком вірогідно, що наступна виборча кампанія буде побудована не тільки на соціальних обіцянках, а й матиме в своїй основі потужний геополітичний контекст. 

Наслідки «торгової війни» або хто платитиме контрибуцію?

Попри оптимізм українського прем’єра масштаби «торгової війни» з Російською Федерацією є значними. Їх уже відчув на собі великий бізнес. Тому першими постраждають прості працівники промислових гігантів, які змушені будуть піти у вимушену відпустку та недоотримають заробітну плату.
В той же час, враховуючи, що більшість представників великого бізнесу платить тільки незначну частину податків в Україні, а решту справно відводить в офшори, то для більшої частини простих українців дана війна так і залишиться тільки повідомленням у стрічках новин – її наслідки простий народ практично не відчує.

політичний оглядач Станіслав Шух для газети "Наше Мукачево"

прочитать статью на русском языке->


Если понравилось, то обязательно поделитесь публикацией с друзьями в соцсетях
 
21 августа 2013          Опубликовал: Станіслав Шух                3485 просмотров

     КОММЕНТАРИИ:
Повальний # 22 августа 2013 в 12:46 +2
""
Изображение уменьшено. Щелкните, чтобы увидеть оригинал.


НОВОЕ

Loading...

НОВОСТИ ПАРТНЕРОВ

Loading...

ИНТЕРЕСНОЕ

НОВОСТИ ИЗ СЕТИ

Loading...