1info.net - Статьи Интересные Новости Информация Онлайн
1info.net в Facebook  1info.net в Google+  1info.net в VK  1info.net на Oдноклассниках  1info.net в Twitter  1info.net на youtube  1info.net RSS  1info.net RSS video 
Авторам Обратная связь Регистрация
 Перш, ніж засудити ближнього, засуди себе   Комментировать
Перш, ніж засудити ближнього, засуди себе

Як правило, засуджували ті, хто сам далекий від духовності, нехтує моральними принципами, у досягненні своєї цілі, готові йти по головах своїх ближніх.  

 

Складається враження, що сьогодні настала ера засудження. Засуджують усіх підряд: владу, священників, керівництво, родичів. При цьому, часто навіть не добирають слова. Чимало негативних емоцій викликали останні події в нашій державі.
На превеликий жаль чимало людей керувалося емоціями, але аж ніяк не аналізували ті чи інші події, і, відповідно, не змогли дати об’єктивну оцінку. Зате скільки бруду довелося прочитати, навіть не передати. Не надто добираючи слівця, ці особи засуджували усіх, хто не згоден був з ними хоча б у чомусь. Замітив ще одну деталь. Як правило, засуджували ті, хто сам далекий від духовності, нехтує моральними принципами, у досягненні своєї цілі, готові йти по головах своїх ближніх. Таких випадків знаю чимало. Мимоволі пригадується притча про засудження. До одного старця, котрий жив у пустелі, навідалася монастирська братія. Взявши у нього благословення, ченці попросили духівника, щоб він пішов з ними засудити одного з монастирських монахів, котрий скоїв якийсь проступок. Почувши це, старець відповів: не можу я судити його. Якщо хочете, то проведіть суд без мене. І навідріз відмовився. Однак братія знову стала настирливо його вмовляти: мовляв, щоби все було справедливо, ми дуже вас просимо бути присутнім і сказати свою думку.
Зрозумівши, що його просто так не залишать у спокої подвижник згодився й сказав своїм відвідувачам, щоби вони повернулися у монастир, а він прийде трохи пізніше. Послухавшись його, братія повернулася в обитель. Відтак стали очікувати приходу пустельника. Тим часом, старець взяв корзину, набрав у неї повно піску, і повісивши за спину пішов у монастир. Побачивши, пустельника з корзиною монахи здивувалися й питають: що ви робите отче? Для чого це вам? На що старець відповів: з цієї корзини мов пісок, сиплються мої гріхи. А я їх не бачу, а йду судити свого брата.
Присоромлені ченці розійшлися і не стали судити свого ближнього.
Так і в нашому житті. Можливо нам усім потрібно навчитися поважати один одного, допомагати, не залишати в біді. Зробити переворот у своїй душі, зробивши у ній переоцінку цінностей і розпочати жити так, щоб люди раділи і були вдячні Богу, що ви є у них. Тоді й Господь нам дасть набагато кращу владу. Адже на вербі не можуть рости груші, а в бездуховного народу не може бути духовного й порядного правителя, бо це проти законів природи.

 

Іван ЛАДЖУН  "Карпатський об'єктив" 

Если понравилось
поделитесь с друзьями:
   
29 января 2014          Опубликовал: Ксенья Правдина                1696 просмотров

     КОММЕНТАРИИ:

Комментировать


Нет комментариев.
Ваш будет первым!

Загрузка...


ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ:

Loading...

НОВОСТИ ПАРТНЕРОВ

Loading...