Шостий апеляційний адміністративний суд скасував стягнення плати за скарги на поведінку адвокатів

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 816/2353/17 скасувала рішення Ради адвокатів України, яким запроваджувалася плата за розгляд скарги на адвоката.

Об этом сообщает Преступная Россия

Радою адвокатів України прийнято рішення від 23.09.2017 року №203 «Про встановлення плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури».

Рішеннями Ради адвокатів України від 16.11.2017 року №257, від 30.03.2018 року №41 та від 08.09.2018 року №131 до рішення №203 внесено зміни та доповнення.

Відповідно до пункту 1 оскаржуваного рішення від 23.09.2017 року №203, встановлено та затверджено плату за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, скарг на рішення дисциплінарних палат кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, а також скарг на дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на день подання заяви (скарги).

Позивач та Генеральна прокуратура України не погодились з рішенням Ради адвокатів України від 23.09.2017 р. №203 (у редакції рішення Ради адвокатів України від 16.11.2017 р. №257, зі змінами, внесеними рішеннями Ради адвокатів України від 30.03.2018 р. № 41 та від 08.09.2018 р. № 131) та звернулись до суду з позовом про визнання протиправним та скасування вищезазначеного рішення.

До справи було притягнуто третю особу — Національне антикорупційне бюро України.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Суд першої інстанції у позові відмовив, оскільки вважав, що спірне рішення прийнято Радою адвокатів в межах та на підставі норм чинного законодавства, крім того, матеріалами справи підтверджено відсутність обов`язку Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» та Ради адвокатів України щодо обов`язкової державної реєстрації власних нормативно-правових актів.

Шостий апеляційний адміністративний суд не погодився з таким висновком та скасував судове рішення.

Суд виходив з того, що встановлення зборів (платежів), які можуть справлятися за вчинення юридично значимих дій, є виключною компетенцією Верховної Ради України.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 30 серпня 2014 року N 120, розроблено відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Закону України "Про звернення громадян", Правил адвокатської етики, Регламенту кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та інших актів законодавства України і Національної асоціації адвокатів України, з метою офіційного тлумачення відповідності поведінки адвокатів вимогам законодавства України про адвокатуру та адвокатську діяльність та етичним стандартам, а також регламентації дисциплінарного провадження стосовно адвокатів.

У свою чергу, стаття 21 Закону України «Про звернення громадян» містить імперативну норму, відповідно до якої органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи розглядають звернення громадян, не стягуючи плати.

Колегія суддів наголошує, що вищевказаним Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачено здійснення оплати за подання і розгляд кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури заяви (скарги) щодо поведінки адвоката.

Посилання відповідача на положення пункту 6 частини першої статті 58 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який передбачає можливість утримання органів адвокатського самоврядування за рахунок інших не заборонених законом джерел, на переконання колегії суддів, не свідчить про обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення, адже наведена норма жодним чином не наділяє органи адвокатського самоврядування, у тому числі Раду адвокатів України, повноваженнями встановлювати на власний розсуд будь-які обов`язкові платежі, які не передбачені законодавством України, та визначати інші джерела утримання органів адвокатського самоврядування.

Водночас законодавством України не передбачено, що плата за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) щодо поведінки адвоката належить до інших джерел утримання органів адвокатського самоврядування.

Також слід зазначити, що стаття 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гарантує кожному, кому відомі факти поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із відповідною заявою (скаргою).

Встановлення Радою адвокатів України плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) обмежує реалізацію права на подання відповідної скарги до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та, як наслідок, притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності у разі встановлення в його діях ознак проступку.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв`язку із здійсненням ним адвокатської діяльності. Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).

Тобто ця норма визначає випадки, коли не може бути порушено справу і серед них немає відсутності сплати збору на подання заяви (скарги).

Частина перша статті 37 цього Закону визначає стадії дисциплінарного провадження, однією з якої є проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката.

Ця стадія регулюється статтею 38 «Перевірка відомостей про дисциплінарний проступок адвоката» згаданого закону і вона визначає таке:

«Член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та звертається до адвоката для отримання письмового пояснення по суті порушених питань.

Під час проведення перевірки член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право опитувати осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань, фізичних осіб необхідну для проведення перевірки інформацію, крім інформації з обмеженим доступом.

За результатами перевірки відомостей членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи.

Заява (скарга) про дисциплінарний проступок адвоката, довідка та всі матеріали перевірки подаються на розгляд дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури».

Таким чином, законом встановлено, що довідка та матеріали перевірки — це документи, які збираються членом дисциплінарної палати після подання заяви (скарги) про дисциплінарний проступок. Вимог до заяви (скарги), окрім тих, що вона повинна містити відомості про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, не є анонімною і не може використовуватися як засіб тиску на адвоката у зв`язку із здійсненням ним адвокатської діяльності, законом не передбачено і не надано право органам адвокатського самоврядування їх визначати.

Отже, висновки суду про те, що встановлення збору за подання заяви (скарги) не перешкоджає праву на звернення із заявою (скаргою) про дисциплінарний проступок адвоката є поверхневим, оскільки таке право передбачає не лише формальну дію на подання заяви, але й можливості застосування процедур, які передбачені законом, а саме якщо заява (скарга) містить достатні відомості про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, не є анонімною і не використовується як засіб тиску на адвоката у зв`язку із здійсненням ним адвокатської діяльності, то на підставі також довідки та матеріалів перевірки повинно бути порушено дисциплінарну справу.

Зазначені норми жодним чином не ставлять можливість відмови в порушенні дисциплінарної справи у випадках, які не передбачені законом, і таке рішення повинно прийматися за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки.

Колегія суддів також звернула увагу, що встановлюючи плату за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) щодо поведінки адвоката, Рада адвокатів України обмежила передбачене ч. 1 ст. 36 Закону право громадян та юридичних осіб на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) у разі невиконання або неналежного виконання адвокатом своїх професійних обов`язків, розголошення адвокатської таємниці тощо, що безпосередньо пов`язано з правом осіб на професійну правничу допомогу, гарантовану Конституцією України.

Це ж стосується і Генеральної прокуратури. Численні факти повернення кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури скарг слідчих і прокурорів у ході розслідувань кримінальних проваджень з підстав відсутності оплати витрат за організаційно-технічне забезпечення розгляду скарг, підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до п. 4 ч.5 ст. 7 Закону України «Про прокуратуру» фінансування прокуратури здійснюється виключно з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачене законом про Державний бюджет.

Оскільки такий вид витрат бюджетних коштів, встановлений рішенням Ради адвокатів України, не відповідає вимогам законодавства, такі видатки не можуть бути включені до планових витрат і кошторису Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора), що однозначно порушує права заявника в межах спірних правовідносин.

Спірне рішення Ради адвокатів України від 23.09.2017 № 203 «Про встановлення плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури» (зі змінами, внесеними рішеннями Ради адвокатів України від 30.03.2018 року № 41 та від 08.09.2018 року № 131) є нечинним з моменту його прийняття.

Одночасно апеляційний суд зазначив, що приписами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачено необхідності здійснення державної реєстрації рішень Ради адвокатів України та відповідно до законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів Рада адвокатів України не належить до кола органів, акти яких підлягають державній реєстрації.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, чи потрібна у кримінальному провадженні постанова про призначення слідчого.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.