«Ми вже тут як удома»: луганчанка розповіла про ставлення чернівчан до переселенців

Сім’я Охременків шість років тому переїхала жити в Чернівці і повертатися назад до Луганська намірів не має.

Об этом сообщает Слон

Про це йдеться у публікації газети " Молодий буковинець " .

На Буковину сім’я Охременків із Луганська приїхала у червні 2014 року, тоді, коли на сході України розпочалися воєнні дії. Уже шість років переселенці живуть у Чернівцях. Чоловік знайшов роботу за фахом, дружина опанувала мистецтво кулінарії і тепер випікає торти на замовлення. А ще вже в Чернівцях у 2015 році в подружжя народилася третя дитина – донечка Мілана, тож сім’я корінних луганчан поповнилася справжньою буковинкою.

Про те, як обживалися в чужому місті, допомогу волонтерів і труднощі, які довелося подолати, кореспондентці " МБ " розповіла багатодітна мама, володарка титулу " Пані чарівність " у конкурсі " Успішна пані Чернівців-2016 " , талановита кондитерка і чарівна жінка Катерина Охременко.

Про запрошення друзів

На Буковині Охременки вже бували у 2013 році: погостювати у Передкарпатті їх запросили друзі з Чернівців. І коли на Луганщині розпочалися обстріли, сім’я прийняла їхню ж пропозицію переїхати, аби дочекатися завершення неспокійного часу.

– Зрештою, запропонували нам приїхати тільки одні чернівчани, тому вибору особливо в нас не було. Але ми ще й до того, обговорюючи з чоловіком можливий переїзд, визначилися, що це мають бути Чернівці. Сподобалося місто, та й край загалом, – згадує Катерина Охременко.

Першими в Чернівці приїхали Катерина з двома синами, взявши тільки найнеобхідніше. Поселилися в друзів і десять днів жили в них.

– Чоловік довіз нас до Києва, але змушений був повернутися, бо мав замовлення на роботі. Тож я з двома дітьми 6 червня приїхала до друзів у квартиру, де жило дві сім’ї. То було дуже накладно для людей, ми це розуміли. І одного дня знайомий наших друзів, який має великий будинок на Кемпінгу, запропонував нам переїхати до них. Просто чужі люди запропонували допомогу! Це було щось надзвичайне. У них ми пожили ще якийсь час. У липні, завершивши роботу в Луганську, до нас приїхав наш тато. Речей привіз небагато, тільки літнє, бо сподівалися, що заворушення за якийсь місяць завершаться, а все переросло у війну, яка триває досі, – каже жінка.

У липні про сім’ю Охременків уже дізналися як про переселенців, тож запропонували їм пожити в літньому таборі в селищі Берегометі на Вижниччині. Там вони прожили аж до вересня. До них туди приїхали також дві подруги Катерини із Луганська, які, як і Охременки, покинули рідне місто.

– Наприкінці серпня ми повернулися в Чернівці і, розуміючи, що додому ми вже не повернемося, на зароблені ще в Луганську чоловіком гроші винайняли квартиру. Поки чоловік шукав квартиру, ми жили в тих людей на Кемпінгу. Згодом, знайшовши двокімнатне житло на Гравітоні й переїхавши, ми оформили на навчання дітей у школу №28, – розповідає Катерина.

Про допомогу волонтерів

Десь у цей час Охременки познайомилися з активістами “Волонтерського руху Буковини” та зокрема з Катериною Пономарьовою, яким не втомлюються дякувати за дуже своєчасну і важливу допомогу.

– Оскільки розпочиналася осінь, а ми не мали ні теплих речей, ні шкільного приладдя, ні навіть постільної білизни, “Волонтерський рух Буковини” допоміг нам з усім. Навіть меблі з організованого волонтерами складу для переселенців ми змогли взяти, бо квартиру винайняли порожнісінькою – навіть ложки не було, – розповідає Катерина і додає: – А ще в той час, коли держава нам не допомагала, “Волонтерський рух Буковини” видавав нам довідки, які були чинними. З їх допомогою ми змогли оформити дітей в школу й в садочок. Це вже десь із жовтня органи влади розворушилися і поцікавилися нами як переселенцями, видали документи, за якими ми почали отримувати матеріальну допомогу. До того всім допомагали тільки волонтери!

Катерина Охременко розповідає, що в той час через волонтерів познайомилися з багатьма переселенцями, спілкувалися, підтримували одні одних. З деякими із земляків–переселенців спілкуються й досі. Хоча багато з них за ці шість років встигли вже й по два місця проживання змінити, інші за кордон виїхали, дехто повернувся в Луганськ.

Про гранти й " Успішну пані Чернівців – 2016 "

Тоді, протягом першого року проживання в Чернівцях, ділиться спогадами Катерина Охременко, було найскладніше, адже в Луганську люди покинула все: рідних, житло, роботу. Тут же потрібно було починати з нуля. Але допомагали всі навколо, тому відчаю не було. Згодом, коли вже потихенько обжилися, почали цікавитися насиченим життям Чернівців.

– Нас підтримували, нами цікавилися, тому відчували себе комфортно. Якось Тетяна Татарчук, яка опікувалася переселенцями на той час, запропонувала спершу чоловікові, а потім і мені позмагатися за гранти для переселенців. Їх організували спільно представники Євросоюзу та Чернівецької облради. Завдяки виграним грантам чоловік отримав кошти на придбання робочих інструментів. Він за фахом – майстер із ремонту підйомно-транспортного обладнання, тож зараз, винайнявши приміщення, і оформившись як підприємець продовжує займатися своєю роботою. Хоча багато людей нам казали, що в Чернівцях такий фах буде не затребуваний, все виявилося не так, і ми цьому раді.

Я ж, підтвердивши грант, отримала кухонний комбайн, за допомогою якого освоїла кондитерську справу і почала випікати тортики на замовлення. Це є неабиякою фінансовою підтримкою для сім’ї, бо, по-перше, у 2015-му нас побільшало: народилася донька Мілана, а по-друге, тоді я була в декреті, тож працювати і заробляти кошти не вдома не могла, – розповідає Катерина Охременко.

У 2016 році, зі слів пані Катерини, та ж таки Тетяна Татарчук запропонувала їй взяти участь в конкурсі " Успішна пані Чернівців " . Організатори конкурсу переслідували мету довести: в яке б скрутне становище ми не потрапляли, ми не маємо опускати руки, треба працювати, вірити в добро і людей.

– Я справді люблю активне життя, але тоді, перед конкурсом, сумнівалася, чи зможу. Однак це був колосальний досвід! Така гордість – стояти на сцені видатного театру, доносити до людей свої думки, попри те, що серце ледь не вистрибує із сукні (усміхається – авт.) Я надзвичайно дякую Галині Марараш, керівниці клубу " Успішна чернівчанка " і прекрасній жінці, з якої я беру приклад, за таке тепле ставлення до нас, за допомогу й віру в наші можливості, – з приємністю розповідає Катерина Охременко.

На конкурсі " Успішна пані Чернівців-2016 " Катерина здобула два титули: в номінації " Міс чарівність " та титул " Берегиня роду " , який присуджують багатодітними матерям.

Про буковинців і допомогу людям

Люди, які у своєму житті бодай раз просили про допомогу або по-справжньому потребували її, намагаються віддячити сторицею. Відчула це на собі і сім’я Охременків, а тому зараз Катерина всіляко намагається відгукуватися на заклики про допомогу знайомим і незнайомим людям.

– Як нам колись посприяли, хто – продуктами, хто – одягом, так і я зараз намагаюся допомагати іншим: кому – гривнею, кому пачкою крупи. Мій чоловік у нашій крамниці сусідній завжди купує на хлібину більше і залишає її для бабусь чи дідусів, у яких немає грошей на харчі.

Цього року перед Великоднем у мене спонтанно виникла ідея напекти пасок, бабок для малозабезпечених, які мешкають у нашому районі. Я на своїй сторінці у фейсбуці організувала збір коштів на продукти, напекла бабок, і ми їх роздали людям, які того потребували. І знаєте, так приємно читати відгуки зі словами вдячності, ці слова такі цінні! Ми зробили це щиро, тому дякую всім, хто долучився, – ділиться думками Катерина Охременко.

Щодо різниці менталітетів буковинців порівняно з земляками з Луганщини, Катерина висловлюється стримано, але каже, що різниця між людьми є. Але жінка каже, що їй було доволі легко вживатися з новими друзями, сусідами.

– Все залежить від людей. У тут, і там є добрі й не дуже. Але в людях треба бачити хороше. Добра більше є, ніж зла. Ставитися до інших треба так, як хочеш, аби ставилися до тебе. Щодо земляків із Луганська, то я щодня спілкуюся зі своїми батьками. Воєнні дії там тривають і далі. Стріляють не так часто, але все одно неспокійно. Мені б над усе хотілося, щоб вони були поряд, але батьки вже літні, все життя прожили в Луганську, тож їхати звідти не збираються. Але й ми повертатися туди намірів не маємо. Ми вже тут як вдома. Діти й гадки не припускають щодо переїзду, а Міланочка взагалі буковинка! Тому вдячні Чернівцям за те, що стали для нас новою батьківщиною, – підсумовує Катерина Охременко.

Планів на майбутнє має багато: хоче вдосконалюватися в улюбленій справі, адже вважає торти своєю віддушино. Після карантину кондитерка-аматорка планує відвідати майстер-класи з виготовлення багатоярусних тортів, хоче створювати красиві весільні торти, на які, вважає, на Буковині особливий попит. Але головний план – жити щасливо і дякувати людям за добро.

Рецепти смачної випічки від Катерини Охременко можна знайти у номері журналу " Добрі рецепти " за травень.

Джерело статті: “https://molbuk.ua/chernovtsy_news/199715-my-vzhe-tut-yak-udoma-luganchanka-rozpovila-pro-stavlennya-chernivchan-do-pereselenciv.html”