Foreign Policy: Європа приречена постаріти, але наслідків вона може й не відчути

Міграція й вищий рівень народжуваності не зможуть змінити європейський курс до катастрофічного скорочення молоді, однак, існує стратегія, як уникнути катастрофи.

Популярне твердження про старіння Європи говорить про похмурий занепад у майбутньому. Багато хто боїться обвалу стандартів життя й катастрофічного збільшення кількості людей, які будуть жити за рахунок соціального забезпечення. Минулого тижня видання Financial Times назвало це «демографічною бомбою сповільненої дії».

Об этом сообщает http://mislinemisli.top

Визнаючи це занепокоєння, президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн нещодавно призначила віце-президента з питань демократії й демографії, метою якого буде проведення публічного обговорення проблеми старіння й того, чи може вона дійсно лишити когось соціальних гарантій чи інфраструктури. Про це пише Foreign Policy, нагадуючи, що розмови про вирішення питання про старіння Європи набуло особливої гостроти під час кризи біженців у 2015 році. Багато хто наполягав, що прийом мігрантів обов’язковий для підтримки європейської системи соціального забезпечення.

«Рівняння просте: щоб заповнити дефіцит в робочій силі й підтримати економічну динаміку, Європі потрібні мігранти», — сказав тогочасний Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун, виступаючи у Брюсселі в 2015 році. Це твердження досі формує дискурс щодо імміграції.

«Якщо ми не хочемо поступово перетворитися на континент старих, нам потрібна свіжа кров», — сказав у 2018 році міністр закордонних справ Іспанії Жозеп Боррель.

Криза також дала поштовх для трирічного розслідування Єврокомісії щодо демографічного майбутнього ЄС. Висновки, опубліковані минулого червня, описують сумну реальність. Посилення міграції й підвищення рівня народжуваності не змінять курс до старіння суспільства й ослаблення робочої сили.

Не зважаючи на те, яка політика буде ухвалена й наступному десятилітті, надії на значне виправлення ситуації з віком населення в Європі немає. В довгостроковій перспективі міграція буде мати обмежений вплив на процес старіння європейців. Тому що новоприбулі громадяни теж старіють, збільшуючи кількість працездатного і непрацездатного населення з часом. Навіть якщо ЄС змінить свої погляди й об’єднається навколо підходу відкритості до міграції за прикладом Канади, привабивши до 2060 року понад 100 мільйонів людей, середній вік в Європі продовжить зростати.

Реальна загроза сивого суспільства криється в коефіцієнті залежності робочої сили, тобто співвідношення між людьми, яких вважають робочою силою, і тими, кого не зараховують в цю категорію. Приміром, несприятливий баланс між ними у Франції змусили уряд планувати пенсійну реформу. І це причинило страйки й протести в державному секторі, які тривають вже місяць.

Коментатори також часто покладаються на спрощені показники, припускаючи, що лише вікова структура визначає майбутнє стану здоров’я робочої сили. Такі оцінки пропускають три ключові трансформації у активності й освіті працівників, які можуть допомогти зберегти майже рівний баланс коефіцієнт залежності в Європі.

По-перше, європейці тепер живуть довше з хорошим здоров’ям, ніж будь-коли, завдяки успіхам медицини й веденню більш здорового способу життя. Це означає, що вони можуть лишатися активними на ринку праці довше, що вимагає фундаментальної переоцінки у суспільствах того, коли трудове життя закінчується й починається пенсійний вік. 10 країн ЄС роблять впевнені кроки до того, щоб прив’язати пенсійний вік до рівня тривалості життя, скорочуючи тим самим кількість років, прожитих у залежному статусі.

По-друге, зростання залучення жінок до ринку праці переводить велику частину населення Європи із залежної групи в категорію робочої сили. Збільшення трудової активності молодих жінок означає, що зараз працює більше людей, ніж у будь-який інший період в минулому. Ця тенденція не обов’язково шкодить догляду за дітьми. Країни Скандинавії змогли зберегти високий рівень участі жінок на ринку праці (75-82%) й досить високий рівень народжуваності (1,71-1,85 дитини на жінку), запропонувавши гнучкі умови праці, розширення декретної відпустки й радикальне скорочення вартості дитсадків.

Якщо ЄС поступово підвищить рівень участі в ринку праці жінок й чоловіків до показників Швеції сьогодні, страхи щодо радикального стрибка кількості тих, хто живе на соціальну допомогу, можна буде повністю розвіяти. Високий рівень трудової активності у Швеції завдячує частково політиці стимулювання в країні, зокрема запровадження податкового зарахування за зароблений дохід, окреме оподаткування з нижчими показниками для частково зайнятих громадян, жорсткіші критерії для призначення пенсійних виплат, а також виплат у зв’язку з інвалідністю.