«Як суддя, яка активно комунікує з читачами блогу, – у чому Ви обмежені? Про що не можете писати? А про що, з іншого боку, просить написати аудиторія?»
Об этом сообщает http://kharid-posti.com
Свідомо уникаю тем, пов‘язаних із політикою, релігією. Не хочу, щоб виникали сумніви у моїй неупередженості як судді лише тому, що я вірю в щось чи ні, голосую за когось чи ні.
Суддя добровільно бере на себе ряд обмежень. Є Кодекс суддівської етики…
Інакше покарають.
Все складно. Але я вважаю, що можна і треба знаходити теми для обговорення.
Але є і зворотня сторона: образи, заздрість, чорний піар. До цього треба психологічно готуватись. Бо інакше дійсно складно витримати і не покинути писати.
Блогерство – це живі емоції Автора. А суддівське блогерство – це емоції через фільтр професійної етики.
Зізнаюсь, не очікувала швидкого результату від блогу і широкого зацікавленння громадськості. Але виявилось, що дарма, бо пости читають. Інформаційний вакуум між судовою владою і суспільством поступово зменшується. Це добрий знак!
П.С. Питання-відповідь дворічної давнини, але актуально і зараз. Раніше не публікувала.
Підписуйтесь на інстаграм. Там буває більше фото)
Всім хорошого дня!
Джерело статті: “https://4vlada.com/chomu-suddia-vede-blog”
©1info.net