Пацієнтка розповіла Le Figaro про жахи повсякденному житті бідної і не забезпеченої необхідними засобами лікарні, що знаходиться в епіцентрі епідемії. Її свідчення демонструє ті антисанітарні умови, з якими стикаються постійно прибувають нові пацієнти.
Об этом сообщает http://lifeukr.net
«Я у відчаї», — зізнається 37-річна Ши Муйинг, лежачи на своєму ліжку в похмурій палаті, яку вона ділить з двома літніми голосно людьми, котрі кашляють жінками, на третьому поверсі старої лікарні в столиці провінції Хубей.
В цьому лікувальному закладі спартанські умови, тут немає гарячої води та опалення, тоді як температура складає 7 градусів, холод посилюється вологістю з-за сірих вод річки Ян Цзе Кианг, незворушно перетинає Ухань.
Про це пише кореспондент французької газети в Пекіні Себастьян Фаллетти.
«Все дуже нервують. Ми майже не розмовляємо один з одним, тому що у нас проблеми з диханням. Медсестри не дають нам виходити з палати. Ми тут знаходимося в ув’язненні», — з жалем каже молода жінка по телефону в суботу 1 лютого кореспонденту Le Figaro.
Вона сама енергійна з групи.
«У мене слабкі симптоми, я молода. Але лікарня нічого не може для нас зробити «, — розповідає Ши.
Вона сильно хвилюється за свого хворого батька, який знаходиться під замком поверхом вище, і з яким вона спілкується по телефону.
Ця мешканка Лондона прилетіла в Ухань 11 січня, щоб відвідати свою невиліковно хвору матір, яка страждає на рак кишечника. Однак це болісне випробування обернулося для неї кошмарної пасткою, гідною новели Кафки.
У січні, коли вона кожен день відвідувала свою матір в реанімації міської лікарні, у Муйинг та її батька сильно підвищилася температура. Приголомшені і схвильовані, вони стали їздити містом-привидом на велосипедах вздовж проспектів, закритих для руху транспорту, в пошуках ліків у спустошених аптеках.
Вкрай заручившись, вони 26 січня вирушили в центральну лікарню Ухани, щоб все з’ясувати.
«Після аналізу крові, комп’ютерної томографії та огляду носа доктор сказав нам, що у нас коронавірус», — пояснює молода жінка.
«Але у них не було ніякого випробувального комплекту, щоб підтвердити цей діагноз, і не було ліжок, щоб нас прийняти», — додає вона.
З тих пір її гризе невпевненість, і вона виявилася в тому підвішеному стані, в якому перебувають жили всього Китаю, у яких виявлений «підозрілий» випадок, але вони не знають, чи є у них таємничий коронавірус чи це простий грип. І вони поняття не мають, куди втекти.
Безпрецедентної мобілізації комуністичного режиму виявляється недостатньо для задоволення попиту в Ухани, незважаючи на дві будуються лікарні, де, за чутками, є 30 тис. випадків зараження коронавірусом.
Пригоди Ши ілюструють дилему, з якою стикаються багато китайці та іноземці, які проживають в Серединної імперії, у яких є підозрілі симптоми, і у яких немає іншого вибору, крім як вирушити в переповнені і примітивні лікарні народної Республіки, де відсутня мережа лікарів загальної практики.
Висока температура, сильний кашель — цілком нешкідливі симптоми для середини зими, перетворюються на кошмар, збагачує психоз, пережитий людьми, які сидять вдома.
«У Китаї немає системи лікарів загального профілю, займаються сортуванням хворих, як це робиться у Франції. Знайдеться не більше 15 лікарів, яких можна викликати для обстеження на дому», — зазначає доктор Філіп Кляйн, директор Міжнародної клініки SOS в Ухані.
Зіткнувшись з епідемією, цей практикуючий лікар спеціально закрив свою клініку, розташовану в башті Union Hospital, щоб відвідувати людей вдома і не допустити зараження там своїх пацієнтів.
