Чому українські стартапи не системні і як це виправити

Колись я вважав, що українські стартапи не такі, як в Ізраїлі, США чи Берліні. Потім виявилось, що так і є. Українські стартапи, як правило, на голову вище своїх закордонних колег.

Об этом сообщает Преступная Россия

Але чому ж успіхи українських проєктів все ж таки не можна назвати системним явищем?

Причини кілька:

1. Відсутність права на помилку.
2. Відсутність доступу до капіталу та інституту менторства.
3. Відсутність мрійників, божевільних, меценатів з баблом та яйцями.

На пострадянському просторі невдача автоматично перетворює людину в лоха. Тому вирази “російська рулетка”, “пан або пропав”, “ставлю все на зеро” так популярні в наших краях.

Коли я спілкуюсь з, наприклад, ізраїльськими підприємцями, то завжди дивуюсь скільки всяких бізнесів, стартапів, проєктів, ініціатив вони робили. Десятки. І майже всі були фейлові. Але людина впевнена, що ось наступна ідея вистрілить. І часто так і відбувається.

Чому у них є змога стрибати з одного проєкту та інший? Відповідь в п. 2 – доступ до капіталу.

В більшості випадків те, що в нас гордо називають пре-сід чи сід раундом в розвинених країнах вважається кишеньковими витратами. Уявіть, що ви можете витратити вартість річної оренди своєї квартири й проінвестувати в потенційний uber, airbnb чи facebook. Якщо не вийде – скільки ви втратите? Якусь незначну частину своїх грошей.

Багаті університети, які дають гроші на проєкти викладачам та студентам.

Абсолютно необмежені можливості краудфандингу, коли будь-яка ідея може наколядувати значну суму.

Чи важливі ЛИШЕ гроші? Ні. І ми переходимо до іншої складової – інституту менторства.

Ментор – це не людина, яка має велику кількість фоловерів, не просто людина, який “підняла” багато грошей, а досить складна і відповідальна (я б навіть сказав – соціальна) роль, яка передбачає широкий кругозір, розвинені навички, багаж знань, та бажання ділитись ним з іншими.

Хороший ментор – на вагу золота. Ментори, як правило, мають зацікавленість у вигляді опціонів, або його/її робота оплачується з коштів приватних або державних фондів.

Немає грошей – немає фондів – немає менторів – немає інституту менторства – є lost oppurtunities і менше успішних стартапів.

Ну і третє, не менш важливе – відсутність “божевільних” з баблом і яйцями. Це історії про Бренсона, Гейтса, Маска. Які роблять якісь божевільні речі, більшість з яких вмирає, але те, що залишається – робить революцію в тій чи іншій індустрії.

Ну і небажання наших ЗМІ працювати з молодими талантами. Про більшість проєктів ви дізнаєтесь лише тоді, коли вони стануть відомими десь там.

Або навпаки, в погоні за сенсацією наші ЗМІ легко відкриють ліки проти раку, щеплення проти коронавірусу, вічний двигун і дата-центр Амазон в Енергодарі.

Потрібно розуміти, що немає єдиного компонента, який вжух і став причиною СИСТЕМАТИЧНОГО успіху. Це завжди комбінація факторів.

І простого бажання робити хороші речі теж не достатньо. Тому що стратегія без тактики й навпаки – це імітація процесу, а не робота на результат.

Джерело статті: “https://newsonline24.com.ua/chomu-ukraїnski-startapi-ne-sistemni-i-yak-ce-vipraviti/”