Мені ніщо не дається легко. Яніна Соколова в інтерв’ю НВ — про боротьбу з раком, підтримку онкохворих та медичний канабіс

Ми вибрали головні тези журналістки:

Про боротьбу з раком і хіміотерапію

Мені двічі поставили неправильний діагноз і лікували гормонами зовсім не від того, що у мене було, таким чином ще підгодовуючи пухлину. Зараз, коли у мене немає пари органів, я не маю можливості приймати гормональну терапію, хоча вона мені потрібна. Але не можу, тому що може наступити не дуже хороший процес.

Я завжди з гумором ставилася до всіх перипетій, поки не було сильно боляче під час хіміотерапії. Але я в принципі ставилася з гумором, і гумор мене дуже рятував. Дуже рятувало найближче оточення: друзі, родичі.

У цей період, через те, що я роблю багато проєктів в інтернеті і на телебаченні, мене оточувало дуже багато людей: команди проєктів плюс гості, політики, з якими ми перманентно зустрічалися на ефірах, і величезна кількість інших зустрічей. Тобто це була маса людей, які в принципі знали або мали натяк на те, що я мала рак. Відповідно, приховати це було вкрай важко, але я дуже щаслива, що всі ці люди не створювали ореолу жалості.

З чотирьох хіміотерапій лише одну мені надала держава, решту я купувала. Одна «хімія» коштує приблизно 6−8 тисяч гривень плюс супутні витрати.

Про те, як правильно підтримувати онкохворих і що робити, якщо у вас виявили рак

Жалість — це найнеправильніший шлях підтримки онкохворого. Треба намагатися створити їм entertainment [розвагу, — Ред.] і зробити так, аби у них не було часу на думки про рак.

[Якщо у вас виявили рак], треба знайти дружбу з собою і поговорити з собою про те, що ця історія має фіналізуватися чимось позитивним. А якщо ви не можете себе в цьому переконати, просто потрібно кожен день намагатися жити так, аби отримувати задоволення від життя, і реалізовувати те, що, можливо, ви не реалізовували перед цим (наприклад, ви про щось мріяли, але боялися).

Насправді рак дуже сильно лакмусував моє життя і, напевно, дав розуміння, що ми не можемо навіть на 15% знати, що з нами буде за тиждень, за годину, за місяць. Тому жити варто кожен день, як останній, і тоді ти принаймні не будеш шкодувати про те, що чогось не зробив, не сказав, не відчув.

Я лежала вся у катетерах і з діркою в животі і думала: ну, це ж натяк на щось, окрім того, аби мене в чергове випробувати. А я дівчина, якій ніщо не дається легко. Ніщо. Навіть під час походів до магазину зі мною постійно якісь трапляються історії. Небо мене випробовує перманентно. Я тоді зрозуміла, що, можливо, я маю бути посередником між державою і пацієнтами, для того щоби продемонструвати, в чому полягає найбільша потреба [онкохворих].

Про медичний канабіс

Медичний канабіс нині є однією з тем, яку, крім паліативної допомоги та збору крові і волосся (ми здійснюємо це кожного місяця), ми розвиваємо в проєкті Я, Ніна.

Я знаю, що вже позаочі є «одобрямс» провладної фракції доступу до медичного канабісу і законопроєкту, який зараз готується.

Медичний канабіс — це дуже легка форма знеболення. По-перше, вона не дає такої побічної дії, як, наприклад, знеболювальні, в основі яких морфінові пластирі. Коли я використовувала пластир, було кілька днів, коли робота в організмі зупинялася — «відхід» від нього настільки повільний, що ти просто не відчуваєш себе собою. Канабіс не дає такого ефекту.

Читайте також:

Про Супрун, легалізацію медичного канабісу та скандал у МОЗ. Головне з інтерв’ю Зоряни Скалецької НВ

Більше того, канабіс — це недорогий препарат. Тобто це така сигарета, всередині якої олія, вона коштує приблизно 25 доларів, а вистачає дуже надовго. Головне — правильно ним користуватися. І не забувайте, що, крім онкохворих, ще є наші військові, яким дуже потрібно знеболення. Навіть дітям з аутизмом дають олію канабісу, і є багато людей-епілептиків, яким це теж потрібно. Тобто велика кількість людей отримала б доступ до цих препаратів, в основі яких олія. І це набагато дешевше, ніж купувати різні знеболювальні матеріали.

Чому існує супротив? Я побувала на шоу Савіка Шустера, і там якраз були представники фарміндустрії, які виступали проти. Чому? Тому що вони просто не зможуть заробляти на своїх пластирах.

Про проєкт Я, Ніна

Книга — це частина мультимедійного проєкту Я, Ніна, що крім неї включає фільм, кліп (і водночас пісня цього кліпу є одним із саундтреків до фільму). Ми виконали вже два етапи — відзняли кліп із гуртом Друга Ріка на пісню Сьомий день і випустили у грудні книгу, а третій етап — це фільм.

Зараз вже дописується сценарій (бо ми його переписуємо), і я сподіваюся, що наступного року відзнімемо це кіно. А за рік — можливо, навесні 2021 року — ми представимо його українським глядачам, слава богу, після перипетій і довгого, майже кінематографічного (можна короткометражку знімати!) процесу отримання грошей від Держкіно, після пітчу та перепітчу (через нову владу).

Історія буде не про рак — це буде фільм про кохання, про пошук себе і про те, заради чого, власне, ми, я, ти, наші читачі живуть. Ми не завжди це розуміємо і не завжди цінуємо те, що маємо, допоки у нашу хату не прийде проблема, яка покаже, що в цьому житті головне. В житті героїні Ніни Сокіл, яка буде відтворена в фільмі, якраз це сталося — і вона змінила своє життя.

Пряма мова Яніни Соколової була незначно відредагована заради стилістичної цілісності матеріалу. Редагування не змінило контекст і смислову частину прямої мови.

Джерело статті: “https://nv.ua/ukr/radio/forperspectiveshow/yanina-sokolova-vidverto-rozpovila-pro-rak-pidtrimki-hvorih-medichniy-kannabis-novini-ukrajini-50062355.html”