Законопроект про посилення покарання за педофілію перед підсумковим голосуванням у Верховній Раді максимально пом’якшили. Під тиском громадськості з нього викреслили пункт про хімічної кастрації злочинців. Зате в Україні створять Єдиний реєстр ґвалтівників дітей, пише видання «Фокус«.
Об этом сообщает http://canadianonlinepharmacycare.com
Влітку 2019 року в селі Іванівка Одеської області зникла 11-річна Даша Лук’яненко. Через шість днів пошуків дівчинку знайшли мертвою на території приватного будинку. У вбивстві підозрюють 22-річного Миколи Тарасова, але він заперечує свою провину. Слідство триває.
Резонансну справу в черговий раз запустило процес розгляду профільного законопроекту, що захищає дітей від педофілів. Першу його редакцію у Верховній Раді зареєстрували ще в 2017-му, проте документ загубився у комітетських кабінетах. У липні 2019-го документ, до цього часу отримав умовну назву «закон Даші Лук’яненко», пройшов перше читання, а 19 грудня 325 народних депутатів остаточно його затвердили. 13 січня 2020-го закон підписав президент Володимир Зеленський. Але виявилося, що прийнятий документ кардинально відрізняється від варіанту, який спочатку пропонували його автори.
«Реєстр педофілів»
Закон №0887 передбачає внесення двох основних змін в українське законодавство. По-перше, аж до довічного ув’язнення збільшує терміни позбавлення волі для людей, повторно засуджених за сексуальні злочини стосовно дітей. «Ідея таких змін не полягає в банальному збільшення покарання, — пояснює Ганна Маляр, юрист-кримінолог, одна з авторів законопроекту. — Завдання такої норми — ізолювати особа, повторно насилующее малолітніх, від вільного доступу до потенційних жертв». Експерт підкреслює: не варто думати, ніби посилення кримінального покарання призведе до того, що ґвалтівники стануть частіше вбивати своїх жертв. «Ґвалтівники дітей — це не грабіжники, які вбивають свідків. У них зовсім інша мотивація та інші фактори скоєння злочину», — каже Маляр.
По-друге, закон передбачає створення в Україні Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітнього. У народі такий список вже охрестили «Єдиним реєстром педофілів». Однак експерти уточнюють, що таке розуміння є помилковим. За ознакою педофілії, яка є психічною хворобою, але не обов’язково тягне за собою вчинення злочину, людей до реєстру вносити не будуть. База формується з числа тих, кого засудили за статеві злочини проти неповнолітніх.
Такий реєстр, розповідає Маляр, необхідний для того, щоб, перед тим як прийняти когось на роботу в дитячий заклад (школу, дитсадок, дитячий табір тощо), роботодавець міг перевірити, не судимий ця людина за сексуальні злочини. Подібну інформацію зможуть отримати і батьки, які мають намір взяти в будинок няню або тьютора. Для цього достатньо написати запит в Мін’юст і обґрунтувати його. Однак без достатніх підстав пересічний громадянин отримати дані з реєстру не зможе.
«Гуманний» підхід
Одним з найважливіших пунктів майбутнього закону повинно було стати положення про добровільної хімічної кастрації злочинців. Іншими словами, засуджений, відсидівши в камері певну кількість років, міг написати клопотання про дострокове звільнення, при цьому він повинен був дати згоду на прийняття медичних препаратів, що блокують сексуальний потяг, що є гарантією безпеки для оточуючих. Однак перед голосуванням у сесійній залі частину про химкастрации з законодавчої ініціативи зникла.
«Я як один зі співавторів документа дуже здивована таким рішенням, — коментує Фокусу Олена Козерацкая, начальник відділу судово-психіатричної експертизи ГУ «Центр психічного здоров’я і моніторингу наркотиків і алкоголю Моз України». — Ще 9 жовтня 2019 року наша робоча група збиралася для підготовки документа до другого читання, і на той момент навіть мови не йшло про те, що цей пункт викинуть із законопроекту».
Важливо згадати, що цю частину документа, пом’якшували і раніше: у початковій версії законопроекту мова взагалі йшла про хімічну кастрацію в примусовому порядку. Однак під тиском правозахисників, які наполягають на тому, що це суперечить правилам гуманного поводження з ув’язненими, пункт змінили, запропонувавши добровільна згода засуджених.
Як виявилося, навіть з таким формулюванням документ не влаштував усіх. Після того як у липні минулого року парламентарії проголосували за зміни в першому читанні, 15 громадських організацій, в тому числі «Форпост», Центр громадянських свобод, Центр прав людини ZMINA та інші, направили звернення до президента з проханням ветувати законопроект.
«Прийнятий закон — наруга над принципами права і просто над здоровим глуздом, — йдеться у зверненні. — Абсолютно незрозуміло, як можна застосовувати це покарання (хімічну кастрацію) до всіх злочинців, які вчинили статеві злочини проти неповнолітніх, якщо тільки частина з них мають психічний розлад «педофілія», тоді як інші злочинці не мають цього психічного розладу». В організації «Форпост» також наголосили: їх позиція не означає, що вони захищають тих, «хто скоїв тяжкі огидні злочини».
Незважаючи на позицію громадських діячів, пункт про хімічну кастрацію ще кілька місяців залишався в тексті законопроекту. Спірну частину прибрали перед самим голосуванням. За словами Козерацкой, такі зміни можуть бути обумовлені і фінансовими причинами, адже в разі прийняття законопроекту в колишній формулюванні забезпечення хімічної кастрації лягло на плечі держави.
У той же час Ганна Маляр впевнена, що відмова від добровільної хімічної кастрації — це не пом’якшення, а, навпаки, посилення закону. За словами юриста-кримінолога, це означає, що засуджені за сексуальні злочини стосовно дітей будуть відбувати покарання у в’язниці в повній мірі. Тобто у злочинців не буде можливості замінити частину строку на медичні процедури.
