Нещодавно призначений заступником Венедиктової прокурор Андрій Любович перейнявся темними плямами своєї біографії і почав зачищати інтернет.
Об этом сообщает Преступная Россия
А зачищати очевидно є що, так як Любович є пташеням гнізда побіжного Пшонки, виконували його особливі доручення по політичних справах. Так само Любович прославився як вирішувала з економічних питань у сфері наїздів і від’їздів на бізнесменів з метою отримання від останніх хабарів і поборів.
Ми, у свою чергу, в повному обсязі оприлюднимо інформацію так заважає Любовичу і зобов’язуємося приділити більше уваги цьому цінному кадру в прокурорському мундирі.
В кінці березня новий генпрокурора України Ірина Венедиктова одним із своїх заступників призначила Андрія Любовича, на якому зосередили функції з нагляду за органами досудового слідства — Нацполиции та ДБР.
Як зізнавалася сама Ірина Валентинівна в інтерв’ю «Українській правді», вона не дуже точно знайома з його біографією, головне, що він працював прокурором. Можливо, тому так сталося, що на високу посаду прослизнув людина, нехтує законами. Андрій Любович дійсно працював в органах прокуратури.
Найбільш вагому посаду він отримав при П. Порошенко, очоливши прокуратуру Донецької області. Але особливі навички він придбав під час керування слідчим управлінням Дніпропетровської області при Януковичі під керівництвом Пшонки. В прокурорських колах зазначають його вміння обходитися з «особливими» справами — тими, у яких йдеться про політичних опонентів та їх економічних подушках. Перед тим, як бути призначеним в офіс Генпрокуратури, місце роботи Любовича — прокуратура Житомирської області, куди він був призначений 6 березня 2020. І ось це призначення викликає питання законністю своєї процедури. З органів прокуратури Любович звільнився в 2017 році. Щоб повернутися, потрібно було пройти конкурс, добір і атестацію згідно з законами «Про прокуратуру» та «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо першочергових заходів щодо реформування органів прокуратури». Згідно з цим законам, Генеральна прокуратура повинна розмістити офіційне оголошення на сайті офісу генпрокурора, скласти комісію з добору, а кандидат повинен був пройти тестування на знання законодавства, загальні здібності (IQ), співбесіда та стажування в тренінговому центрі. Такі вимоги діють для всіх, хто хоче працювати в органах прокуратури, до вересня 2020 р.
На запит громадської організації «Інформаційний центр Мародерству.немає» Житомирська прокуратура підтвердила, що А. Любович призначений без жодних конкурсів і комісій. Враховуючи, що вже через три тижні його перепризначили заступником Генерального прокурора України, стає очевидним, що посаду в Житомирській прокуратурі була потрібна як стартовий майданчик. Те, що він був призначений на неї в обхід трудового законодавства, підтверджує і відсутність на сайті Генпрокуратури інформації про роботу Любовича в Житомирській прокуратурі.
При цьому, хоча, як запевняє Венедиктова, вона відмовилася від кандидатур, які пропонував їй Андрій Єрмак, на тлі скандалу з братом Єрмака на посаду свого заступника вона вибрала саме людини, якого явно «протягнули» «вищі сили». Як запевняє Голова «Мародерству.немає» Олександр Данилюк, в прокурорських колах ходять чутки, що саме особливі справи будуть під контролем незаконно призначеного Андрія Любовича. Подібним чином витягають з нафталіну особистостей, головна сфера яких — делікатні справи, які є у кожної влади.
Прокурори, задіяні в них, завжди були на особливому рахунку. Де-юре процесуальне управління виконує наглядові функції за слідчим органом і представництво в суді щодо посадових злочинів чиновників різного калібру. Але де-факто, враховуючи досвід наведеного персонажа, в результаті їх дій між молотом і ковадлом виявляються платоспроможні бізнесмени. Після сплати «подяк» до суду доходять одиниці з цих справ, і, як правило, за ґрати потрапляють маргінали, спеціально найняті для того, щоб бути засудженими.
Узурпатор Любович
12 листопада 2015 року прокурор Донецької області Андрій Любович своїм наказом №80-окв розподілив посадові обов’язки керівництва наглядового відомства регіону, фактично монополізувавши регіональну прокуратуру і замкнувши її роботу на собі.
Про це у своєму Fbнаписал журналіст, екс-голова Консультативної ради при ГПУ Володимир Бойко, який оприлюднив копію скандального наказу.
Зокрема, 1-му заступнику облпрокурора Олександру Ливочке доручено лише курирування питань секретаріату, заступнику обласного законника Григорію Коршуну — роботу в сфері міжнародно-правового співробітництва у кримінальному провадженні, а також відділ інформаційних систем, заступник облпрокурора Наталії Бойко — кураторство відділом ювенальної юстиції і керівництво методичною радою, а її колеги Віталія Трофимчуку — питання підтримку держобвинувачення в суді.
«Унікальність наказу про розподіл обов’язків в тому, що керівництво практично з усіх питань Любович залишив за собою, поклавши на заступників кураторство виключно другосортними напрямками», — зазначає Бойко.
За його словами, така монополізація важелів управління прокуратурою в одних руках пов’язана з тим, що паралельно з «офіційним» відомством функціонує і «тіньова» прокуратура, якій (і як наслідок — в цілому прокуратурою Донецької області) керує колишній прокурор Дніпропетровської області часів Віктора Пшонки Наталія Марчук. Бойко стверджує, що спайка між Марчук і Любовичем сталася ще до зміни влади в лютому 2014 року.
«Після того, як Він очолив ГПУ, він призначив Марчук прокурором Дніпропетровської області. Тоді Наталія Василівна повною мірою оцінила таланти прокурора Красногвардійського району Дніпропетровська Андрія Олександровича Люовича, який миттєво влився у «донецьку» команду очолив слідче управління прокуратури Дніпропетровської області», — зазначає журналіст.
Він пише, що після втечі з України Віктора Пшонки на кар’єрі Любовича ледь не був поставлений хрест, але в кінцевому підсумку йому вдалося домогтися переведення в Київ. «Спочатку це була незначна посаду заступника начальника відділу столичної прокуратури, але в останні дні перебування Віталія Яреми в кріслі генпрокурора Любович був призначений заступником прокурора Києва, а в квітні 2015 року волею глави ГПУ Віктора Шокіна поставлений на чолі прокуратури Донецької області«, — характеризує кар’єрний шлях прокурора в постмайданне час екс-голова Консультативної ради при ГПУ.
