Про відчуття тривоги у 2020-му

Більшість моїх дитячих страхів були від незнання. Наприклад, коли мені було п’ять, найдужче я боялась двох речей.

Об этом сообщает http://web-deposit.com

По-перше, пекла. Я щиро вірила, що грішники вічно горітимуть у вогні. І що це дико боляче. Іноді я плакала і не могла заснути вночі – настільки яскраво дитяча уява після пісень у церкві вимальовувала обличчя, скривлені від болю, і тіла в опіках і ранах. А серед них – власне.

Другий страх – дуже “кіношний”: простір під ліжком. Страх монстрів, які живуть там, привидів, темряви, магії та клоунів – це звичайний страх перед невідомим.

З дорослішанням я дізнавалась, чому мої страхи – безпідставні. Здавалося б, що більше знань отримує людина – то більше спокою і дороговказів має у житті. Інформація дає відчуття контролю. Ми не боїмося певних хвороб, якщо маємо і використовуємо вакцини проти них, не боїмося монстрів, бо знаємо, що їх вигадали.

Але купа інформації має й інший бік медалі.

За останні десятиліття ми почали споживати надзвичайно велику кількість даних. І те, що ми не встигаємо їх опрацювати, дає відчуття втрати того самого контролю над життям. Ми не знаємо, за що братися, як вплинути на проблеми, які можуть настати, а головне – ЯКІ це будуть проблеми.

Кліматичні зміни і політичні пертурбації. Стихійні лиха та нові невиліковні хвороби. Війна. Самогубства від депресії і випадки зґвалтування у нашій області.

Ми не знаємо, з якого боку буде атака, і чи вистачить ресурсів її відбити. Ми не встигаємо переварити таку велику кількість інформації. При цьому щодня продовжуємо отримувати її великими порціями. Відтак стаємо дезорієнтованими і не знаємо, за яку проблему братися.

Постійне відчуття тривоги – те, із чим доводиться жити людині в інформаційному суспільстві.

Хто щасливіший: дитина, яка боїться пекла і має чітку (хоч і нереалістичну) інструкцію, як у нього не потрапити, чи дорослий, який не може зрозуміти, звідки чекати біди? Який взагалі не контролює ті проблеми, інформацію про які отримує щодня.

Перше, що я зробила, коли зрозуміла, що тривога вривається в моє життя, – відклала телефон, вимкнула телевізор, почала абстрагуватися від новин і їхнього обговорення. Допомагає – навіть на фізичному рівні.