Король Сумщины, атома и контрабанды, чекист Андрей Деркач

Андрей Деркач: православная атомная сука
Чекист Андрей Деркач и его страть к русскому миру
Андрей Деркач : путинский агент прмого действия
Недолюстрированный русофил Андрей Деркач
Король Сумщины, атома и контрабанды, чекист Андрей Деркач

Изюминкой местных выборов 2015 года стало избрание мэром провинциального Глухова человека, сменившего французское гражданство на украинское лишь полгода назад. Без единого биллборда, но с впечатляющим отрывом — 65,95% против 31,9% — действующего городского голову Юрия Бурлаку обогнал потомок известной династии украинских предпринимателей и меценатов, правнук первого украинского олигарха — Мишель Терещенко.
Избранный мэр Глухова Мишель Терещенко в интервью «Главкому» рассказал, с чем ему пришлось столкнуться, ведя избирательную кампанию в Глухове. Основным конкурентом Терещенко считался представитель «Воли народа», действующий мэр Юрий Бурлака.
«Мой конкурент — не столько Юрий Бурлака, сколько его «шеф» Андрей Деркач, который является «динозавром» советского периода и периода Кучмы. Он (Бурлака — «Главком») не играется никакой роли. Деркач был прокучмовский, потом проющенковский, потом проянуковичевский. Сейчас он говорит, что он пропорошенковский. В любом случае он считает, что Сумщина — его королевство. И мы делали кампанию против системы Деркача, который сейчас контролирует все-все на Сумщине. Губернатор (Николай Клочко — «Главком») — это человек Деркача, прокурор — человек Деркача, милиционеры — люди Деркача, ректор университета (Глуховского национального педагогического университета имени Александра Довженко — «Главком») — человек Деркача, главврач — человек Деркача. На Сумщине школа-интернат не может поменять женщину, которая убирает комнаты, без разрешения Деркача», — рассказал Терещенко.
Новый мэр Глухова подчеркнул, что это не столько ирония, сколько реальность.
«Это его королевство, — добавил он. — Он пришел сюда из Днепропетровска в 1998 году, по этому округу он неоднократно баллотировался в Раду. Почему он пришел в Глухов? Потому что под выборы покупать власть дешевле в Глухове, чем в Днепропетровске. И для него, конечно, лучше, если люди будут жить бедно и без работы, потому что тогда их можно покупать подешевле, и сосредоточить на себя весь админресурс. Сейчас в городе все умирает. Я — единственный предприниматель там, который развивает бизнес, инвестирует».

Польські ЗМІ розповіли про тамтешнього поплічника співробітника КДБ (ФСБ) Андрія Деркача з України

Українські ЗМІ – «Українська правда» та «Наші гроші з Денисом Бігусом» (Bihus.Info) повідомляють про земельні махінації людей, тісно пов’язаних з колишнім депутатом Партії регіонів від Сумщини – Андрієм Деркачем. У Польщі вже багато років знайомством з Андрієм Деркачем хизувався колишній депутат парламенту від Громадянської платформи, а нині член Головної ради Об’єднання українців у Польщі – Мирон Сич.
«Межигір’я» Деркача
Програма «Наші гроші з Денисом Бігусом» провела розслідування про оточення депутата Верховної Ради України Андрія Деркача, яке заволоділо близько 42 гектарами землі у дуже престижних угіддях неподалік Києва – між озерами Конча та Заспа (близько двадцяти кілометрів від Києва).
За даними фахівців у сфері торгівлі нерухомістю, які представлено в програмі «Наші гроші з Денисом Бігусом», вартість ділянок – від десяти до двадцяти тисяч доларів за сотку. Тобто близькі соратники Деркача заволоділи майном, якого вартість – це кілька десятків мільйонів доларів.
Серед 23 осіб, що безкоштовно отримали землю на першому етапі, вже здебільшого були люди,залежні від Деркача. Група працівників його ТРК «Ера», група помічників нардепа, представники компаній партнерів Деркача тощо – можна дізнатися з програми «Наші гроші з Денисом Бігусом». Як наголошує автор сюжету Олександр Курбатов: «Найбільший масив заповідної землі, майже 26 гектарів, опинився в іншого помічника Деркача – Антона Сімоненка. Ця людина користується особливою довірою народного депутата (…). Саме на Антона Сімоненка Андрій Деркач записав 2016 року 90% корпоративних прав на свої медіа-активи – телеканал „Ера” і радіо „Ера FM”. Сам Деркач залишався почесним президентом – поширена опція, яка вказує, хто справжній власник, а хто лише номінальний».
Виконувач обов’язків завідувача сектора інфраструктури та природних ресурсів Обухівської райдержадміністрації Андрій Верґелес у репортажі Bihus.Info визнав заволодіння заповідними землями неподалік Києва «чистим криміналом». Відповідаючи на запитання журналістів програми «Наші гроші з Денисом Бігусом» про причетність до названих ділянок, Андрій Деркач заперечує, звісно, російською: «Я к этой земле отношения не имею, точка».
Журналіст Олександр Курбатов нагадав деякі зламні факти біографії Андрія Деркача, що однозначно показують його службу російським інтересам на політичній сцені України: «Андрій Деркач вже 21 рік у Верховній Раді. За цей час він змінив п’ять партій та політичних об’єднань. Голосував за „диктаторські закони” Януковича. (…) Саме він подав позов до Окружного адмінсуду Києва з вимогою надати докази існування парламентської коаліції. Доказів не знайшлося – це дало підстави розпустити Верховну Раду і оголосити дострокові вибори», – Олександр Курбатов називає це зустрічним подарунком Деркача для президента Зеленського.
Польський «знайомий» Деркача – Мирон Сич
Андрій Деркач 1993 року закінчив Академію КДБ (нині Академія ФСБ) ім. Фелікса Дзержинського у Москві. Заголовок його дипломної роботи: «Організація та ведення таємної агентури». Тобто два роки після проголошення незалежності України Деркач визнав вивчення цієї теми дуже перспективним проектом для України.
Ще 2012 року діяльністю Андрія Деркача на польському та українському ринку ЗМІ цікавилися польські мас-медіа (fakty.interia.pl, GPC, wsieciprawdy.pl, salon24.pl., www.gazetaprawna.pl, niezalezna.pl), які звертали увагу на факт, що Деркач був радником Януковича і прямо визнавали його «пропагандистом» цього злочинного режиму. Саме у цей час у знайомстві з Деркачем зізнався тодішній депутат керівної тоді Громадянської платформи – Мирон Сич. На запитання журналіста Мацєя Мароша із щоденника «Gazeta Polska Codziennie» (GPC): «Чи Пан знає, що Андрій Деркач закінчив Академію КДБ у Москві?», Мирон Сич відповів: «Звичайно, що усвідомлюю, позаяк знаю його особисто».
Член Головної ради Об’єднання українців у Польщі Мирон Сич, як і його знайомий випускник Академії КДБ Андрій Деркач, в ході політичної кар’єри часто міняв партії. Сич починав політичну кар’єру за часів режиму генерала Войцєха Ярузельського ще у 80-тих роках минулого століття як член комуністичної Польської об’єднаної робітничої партії. Після зламу 89 року, з комуніста став лібералом (Ліберально-демократичний конгрес, Унія свободи, Демократична партія), але сентимент до політичних витоків у нього лишився, і на початку 2000-х років він балотувався зі списку посткомуністичного Союзу лівих демократів. Потім «ліберальна» Громадянська платформа дозволила йому стати депутатом парламенту. Саме як обранець народу Сич зустрічався з радником Януковича – Деркачем.
У ході всіх кампаній Мирон Сич – як один з лідерів української громади в Польщі – на зустрічах з нащадками Акції «Вісла» 1947 року у Вармінсько-Мазурському воєводстві (межує на півночі з Калінінградською областю РФ) переконував, що люстрація і декомунізація буцімто шкодять українській громаді. У Польщі люстрація мала на меті витіснити з громадського і політичного життя співробітників комуністичних спецслужб, оскільки вони виконували накази комуністичного режиму, повністю залежного від рішень у Москві.
Депутат Сич, навіть після агресії Росії на Україну 2014 року, був прихильником т.зв. «малого прикордонного руху» з Калінінградською областю РФ. Ще 2011 року, тобто після російської агресії на Грузію, Сич заявив: «Малий прикордонний рух з Калінінградом буде великим успіхом». Після зміни влади у Польщі 2015 року польський уряд припинив спрощений режим перетину польсько-російського кордону, мотивуючи своє рішення безпекою держави в контексті агресії Росії на Грузію та Україну. Спрощений перетин кордону значно поширює пожливості операції агентів ФСБ режиму Путіна в Ольштині, Ґданську, Сопоті, Ґдині, тобто стратегічних містах члена НАТО – Польщі.
Попри те, Мирон Сич як віце-спікер воєводського парламенту послідовно просуває повернення «малого прикордонного руху».

Мишель Терещенко: экс-регионал Андрей Деркач приобрел у Тимошенко «франшизу»

Кандидат в президенты вскрыл шашни своего конкурента с подельником Януковича.
Народный депутат Андрей Деркач (на фото) заключил договор с Юлией Тимошенко на «франшизу» ее политической силы в Сумской области.
«Слил» народного депутата Деркача бывший мэр города Глухова Мишель Терещенко, решивший пойти в президенты Украины. В интервью журналу «Новое Время» Терещенко рассказал, как Андрей Деркач договорился с Юлией Тимошенко о ее поддержке на выборах взамен на «решалово» по должностям в Сумской области в случае, если Тимошенко станет президентом.
По словам Терешенко, Андрей Деркач был кумом Леонида Кучмы и в свое время предал его ради Виктора Ющенко, после чего предал Ющенко ради Виктора Януковича и Партии регионов.
«Деркач сейчас считает, что Тимошенко будет новым президентом Украины. И продвигает своего человека, Олега Бояринцева, на должность губернатора Сумской области в случае ее победы», — утверждает Мишель Терещенко.
Ранее, 27 сентября, Терещенко досрочно покинул должность мэра, а 1 октября заявил о намерении баллотироваться в президенты Украины.
Мишель Терещенко — украинский политик и бизнесмен, родившийся в Париже. Потомок рода меценатов и предпринимателей семьи Терещенко. 21 марта 1915 года получил украинское гражданство.

Миллионеры с авоськами: дочь нардепа порадовала себя «советской» вечеринкой

Дочь народного депутата Андрея Деркача и невестка экс-спикера Верховной Рады Владимира Литвина – телеведущая Татьяна Терехова арендовала помещения Института международных отношений КНУ имени Шевченко, чтобы отпраздновать свой день рождения
Фотографиями Терехова поделилась в своем Instagram, правда позже она спешно удалила снимки – журналисты успели сделать скрины.
В самом вузе не отрицают, что Терехова сняла помещения. В администрации учебного заведения говорят, что все было официально – по обращению выпускников КИМО (день рождения совпадает с днем студента).
Там также заверяют, что вечеринка не затронула аудитории, были покрыты все расходы за коммуналку. Напомним, студенты вуза до марта находятся на дистанционном обучении – нет средств оплатить отопление.
Что касается самой вечеринки, Терехова порадовала себя стилем советских общежитий: сосиски, картошка, консервы, пельмени, авоськи и двухъярусные кровати. Сама Терехова была одета в спортивные штаны, носки, свитер и тапочки.
В толпе гостей присутствовали телеведущая Ольга Цибульская, телеведущий и ведущий Евровидения Александр Скичко с женой-милионершей Лизой Юрушевой, телеведущий Владимир Остапчук, дизайнер Катя Сильченко.

Андрей Деркач возбудился: как оружейный барон и мафиози за свободу слова боролся

Господин Деркач сочетает в себе черты, на первый взгляд, не сочетаемые. Мелочность и жажда власти, вероломство и любовь к РПЦ, беспринципность и создание псевдо-идеалов, немилосердная любовь к жрицам любви и пристрастие к семейным ценностям выходного дня. Таков он — бывший слуга многих господ, олигарх Андрей Деркач.
16.02.2018г. ведущие украинские средства массовой информации обратились к Президенту Украины, Председателю Верховной Рады, Генеральному прокурору, Премьер-министру, дипломатическим представительствам Европейских государств и США в Украине с открытым письмом, в котором просят остановить уничтожение свободы слова в Украине.
В тексте письма, ожидаемо, ничего нового. Говорится, что уровень угрозы свободе слова в Украине дошел до критической черты — нападения на журналистов, поджоги редакций, аресты, обыски, нападения парамилитарных формирований, атаки армии интернет-ботов, давление со стороны правоохранительных, фискальных и других органов. В письме также указано на «карающую роль» Национального совета по вопросам телевидения и радиовещания, который инициирует постоянные внеплановые проверки, шантаж редакций относительно продления лицензий и тому подобное.
В общем то, проблема, конечно есть. Но обратим внимание на подписантов. Шеф редактор ООО «Эра-Медиа» Т.Гончарова, гендиректор Медиа-холдинга «ZIK» И.Туркевич, гендиректор телеканала «NewsOne» Е.Рудик, первый заместитель ген.директора телеканала «112 Украина» В.Сметана, главред «Радио Эра-ФМ» В.Дикий…. Но нас интересует скромно подписавшийся в конце председатель межфракционного депутатского объединения в Верховной Раде «В защиту нарушенных конституционных прав граждан и против политических репрессий «Запрещено запрещать» Андрей Деркач.
Есть правило: чем меньше о человеке известно, тем больше о нем хочется узнать. В принципе, нет ничего особенного в бизнес-досье нашего «героя» — коррупция, связи с криминалитетом, торговля оружием, перепродажа «свободы слова»… Но вот тут как раз и важны детали — все-таки обвинения сложно выдвигать как общие, так что, волей-неволей, придется цитировать конкретный компромат.
Фигура Андрея Деркача очень знаковая и неоднозначная в современном политикуме. Все его «достижения» так или иначе связаны с КГБ-шным прошлым. Дед Андрея Деркача служил в НКВД, отец Андрея Деркача также воспитанник системы КГБ, а позже и одиозный руководитель СБУ времен Кучмы. Деркач-младший также пошел по стопам своих отца и деда. После окончания Харьковского высшего военного командно-инженерного училища ракетных войск, год учился в высшей школе КГБ имени Дзержинского в Москве (сейчас — Академия ФСБ России). Затем непродолжительное время работал в СБУ Днепропетровской области и быстро пошел в политику. Однако, судя по дальнейшей карьере навсегда остался в системе КГБ-ФСБ.
И неудивительно, что в независимой Украине политическая и бизнес-карьера Андрея Деркача была обеспечена поддержкой «семьи». Клан Кучма — старший Деркач, скрепленный родственными связями (жены Кучмы и Леонида Деркача являются сестрами) обеспечили продвижение Андрея по карьерной лестнице.
И не зря в конце 90-х Андрея Деркача называли неформальным представителем в Украине босса русской мафии Семена Могилевича, который в свою очередь тесно связан с российским ФСБ и лично Владимиром Путиным. И это лишний раз доказывает, что для российских «чекистов» отец и сын Деркачи — всегда свои люди. «Поднялись» тогда Деркачи неплохо. Ведь Могилевич — один из самых разыскиваемых американским ФБР преступников, организатор коррупционной схемы поставок газа в Украину. Преступная организация Могилевича также занималась контрабандой оружия и ядерных материалов, алкоголя, сигарет, торговлей наркотиками, «крышеванием» проституции и отмыванием средств от преступной деятельности. В 1999 году Андрей Деркач якобы помог Могилевичу и «алюминиевому королю» России Михаилу Черному, также тесно связанному с российским криминалитетом, получить контроль над Николаевским глиноземным заводом — одним из крупнейших в Европе предприятий цветной металлургии.
Безнаказанность, обеспеченная Деркачем-старшим и самим президентом Кучмой толкала Деркача-младшего к новым приключениям. По информации СМИ, Андрей Деркач в начале 2000-х попытался стать «оружейным бароном», занявшись нелегальной продажей оружия в «горячие точки». Масштабы были настолько серьезными, что в 2001 году руководители военной разведки Украины с подачи давнего врага Деркачей Евгения Марчука обратились к президенту Кучме с докладной, в которой говорилось о том, что причастность семьи Деркачей к незаконной поставке вооружений в ряд азиатских и африканских стран угрожает национальной безопасности Украина.
В 2000-х, уже при поддержке правительства Януковича Андрей Деркач, в то время президент «Энергоатома», попытался реализовать амбициозный проект — взять под контроль всю «атомку» Украины. 29 декабря 2006 года решением правительства Януковича был создан Государственный концерн «Укратомпром», в состав которого вошли заводы энергомашиностроения и институты, проектирующие блоки АЭС. Возглавил вновь созданный концерн, конечно, сам Андрей Деркач. Схема Деркача предусматривала, что в дальнейшем стратегические предприятия, которые вошли в состав концерна, должны быть приватизированы — вопреки законам, которые запрещали продажу стратегических предприятий. Тогда не получилось…А самого Деркача обвинили в финансовых злоупотреблениях на сумму 3,6 млрд. грн. И опять, без помощи влиятельных покровителей не обошлось, расследование заглохло.
Более того, криминальный шлейф не помешал Андрею Деркачу стать депутатом ВР последних шести созывов. И как классический политический хамелеон Деркач в зависимости от расклада приобретал другую политическую окраску. В его партийном портфолио — блок «За единую Украину», партия «Трудовая Украина», Социалистическая партия, партия «Справедливость» и, конечно, Партия регионов, которую он дважды представлял в ВР.
16 января 2014 года Деркач голосовал за так называемые «диктаторские законы», ставленники Деркача на Сумщине возили «титушок» в Киев на борьбу с Майданом. А уже через несколько месяцев Деркач также активно поддерживал на выборах П.Порошенко. Сейчас находится в группе «Воля народа», которую сформировал из депутатов-бизнесменов покойный волынский олигарх Игорь Еремеев.
Не забывал Андрей Деркач и про регионы. Не повезло Сумской области. Для того, чтобы протащить на местных выборах 2015 года мэра Глухова своего «смотрящего» по Сумщине Деркач задействовал весь админресурс, провокации. Не получилось и в этот раз… Но в целом в Сумской области все получилось — Деркачу сегодня отдана на откуп вся Сумщина — цари, воруй, крышуй — делай, что хочешь. Губернатор Николай Клочко, прокурор, милиционеры, ректор Глуховского национального педагогического университета, главный врач — все это люди Деркача. Сейчас эта компания ведет активную работу по уничтожению Сумской области в рамках децентрализации. Хотят оторвать ее часть и влить в новое образование под названием “Слобожанщина”. В идеале — создание в приграничных с Россией областях Сумщины и Харьковщины особого района с откровенно сепарским настроением. И все это — открыто, безнаказанно, нагло.
Вообще, дружба с Россией — любимая тема политика. В свое время он даже основал в парламенте депутатское объединение «В Европу вместе с Россией», секретарем которого, кстати, стал известный украинофоб Дмитрий Табачник. Деркач даже предлагал сделать эту фразу девизом украинской внешней политики, утверждая, что евроинтеграция Украины без России невозможна. Интересно, что одноименный раздел на личном сайте Деркача сейчас удален. Известно, что именно А.Деркач постоянно возглавляет кампании по блокированию направления украинских контингентов в международные миротворческие силы и дальнейшей интеграции в натовские структуры. Одновременно он, в контакте с рядом депутатов российской Госдумы и немецкого бундестага, активно продвигает идею создания в противовес НАТО так называемого континентального блока в который бы входили РФ, Германия и Украина.
Андрей Деркач входит в число так называемых «православных олигархов» — группы крупных бизнесменов, которые спонсируют УПЦ Московского патриархата и существенно влияют на внутреннюю жизнь этой конфессии, а также заботятся о ее интересах в Украине. Точнее, следят, чтобы она не слишком отходила от генеральной линии, определенной в Москве. В январе 2009 года Андрей Деркач был одним из немногих мирян — делегатов Поместного собора Русской православной церкви, которых допустили к участию в выборах патриарха РПЦ. Любопытно, что в во время последнего визита российского президента в Украину (февраль 2004 г.) и посещения им Киево-Печерской Лавры, А.Деркач был единственным отечественным политиком, который принимал участие в длительном келейном чаепитии Владимира Путина и митрополита Владимира. Деркач активно лоббировал избрание одиозного митрополита Онуфрия главой УПЦ МП, с которым его связывают давние дружеские отношения. Именно такой предстоятель нужен и Москве, и Деркачу, который является противником любой автокефалии УПЦ МП и выступает за более тесную интеграцию с Москвой.
Собственно, после всего сказанного возникает только один вопрос — что такой человек до сих пор делает в украинском парламенте. Хотя и ответ на него тоже очевиден. Семейство Андрея Деркача во главе с папой уже давно проживают в США на собственной престижной вилле. И вся работа Деркача сейчас — это перекачивание украденных в Украине денег в Штаты. А, судя по всему, деньги у клана Деркачей есть, и немалые. Сам Деркач задекларировал три депутатские приемные площадью 194,8 кв.м., 15,6 кв.м. и 21 кв.м. (две в Киеве и одна Глухове), квартиру в Киеве 236,9 кв.м. Из дорогих вещей у него 3 иконы и автомобиль BMW 750 L 2008 года. Деркач владеет 5% от общего капитала в ООО «ЭРА-МЕДИА» (его жена Оксана Терехова -владелец 85%), 5% от общего капитала в ОАО «Информационно-издательская группа «Телеграф» (его жена-владелец — 95%).
У его жены — «Merсedes Bens» GL-500 2010 года. Его жена задекларировала гараж, две квартиры в Киеве (245,5 и 236,9 кв.м.), жилой дом в Киевской области (287 кв.м.) и земельный участок 1500 кв.м. Также жена Деркача владеет корпоративным правом и является владельцем еще одной компании, не указанной в декларации. Однако стоимость в денежном выражении составляет 9 млн. 977 тыс. 405 грн. Данные о ее наличных, активах в драгоценных металлах и заемных средствах отсутствуют. Оксана Терехова имеет доли в уставном капитале ряда юридических лиц — Информационно-издательская группа «Телеграф», «Эра Продакшн», «Альфа-Эра» и другие. Помимо немедийных активов, есть бизнесы, которые не указаны в электронной декларации — ООО «Валентин Плюс» (паркинг возле Центрального железнодорожного вокзала, также на это ООО оформлены приемные нардепа), «Торговый дом «Полесье ЛТД», ЧАО «Страховая Компания «В.И П.» и ЧАО «Велта». Всех их нет в декларации. И это только на поверхности….
Для защиты своих интересов Андрей Деркач создал свой медиахолдинг телерадиокомпанию «Эра», радиостанцию «Эра» и газету «Киевский телеграф».
Когда Деркача-младшего тогдашний глава СНБО Украины Е.Марчук обвинил в злоупотреблениях в сфере торговли вооружением, использовании теневых схем на железной дороге, в СМИ, входящих в медиа-холдинг Андрея Деркача (особенно в «Киевском телеграфе») незамедлительно появилась серия провокационных публикаций, рассказывающих, какой Марчук злодей.
И не зря, в качестве распространителей «сенсационной новости» выступили подконтрольные Деркачу «Эра-Медиа» и «Радио Эра-ФМ», а поддержали социально близкие тому же Деркачу «NewsOne» и «ZIK».
К великому сожалению инициатора, их призыв с подтекстом остался без внимания широкой общественности. Более того, руководство «ZIK» отозвало свою подпись, а с сайта канала «112» исчезло сие заявление – видимо руководители этих СМИ поняли, что попались на уловки мошенника российского разлива и сами того не понимая плясали под «кремлевскую дудочку» Андрея Деркача. Или же… Лицензия оказалась дороже спонсора-сепаратиста.

Православний чекіст: 10 фактів про Андрія Деркача. Розслідування

Вихованець академії КДБ, партнер кримінальних авторитетів, лобіст Москви — що така одіозна людина робить в українському парламенті?
Народний депутат від «Волі народу» Андрій Деркач вніс до закону «Про державний бюджет на 2016 рік» поправку, яка ставить під загрозу скасування віз для українців – про відтермінування системи електронного декларування до 2017 року. Запровадження такої системи є однією з умов отримання Україною безвізового режиму з Європейським Союзом.
Національне бюро розслідувань України нагадує про те, ким насправді є народний депутат України Андрій Деркач.
1. Чекіст у третьому поколінні
Дід Андрія Деркача служив у НКВС і був «репресований» у сталінські часи – при черговій зміні керівництва. Батько Андрія Деркача також вихованець системи КДБ. У 1973 році закінчив вищі курси КДБ СРСР. Леонід Деркач – фігурант «касетного скандалу», на плівках Мельниченка зафіксовані його розмови з Леонідом Кучмою, зокрема, про журналіста Георгія Гонгадзе.
Деркач-молодший пішов по стопах своїх батька і діда. У 1989 році закінчив Харківське вище воєнне командно-інженерне училище ракетних військ, з 1990 по 1993 рік навчався у вищій школі КДБ імені Дзержинського у Москві (зараз – Академія ФСБ Росії). Потім нетривалий час попрацював в СБУ Дніпропетровської області і швидко пішов у політику. Однак, судячи з подальшої кар’єри назавжди залишився в системі КДБ-ФСБ.
2. «Похресник» Кучми
Тривалий час Деркач-молодший працював в апараті Кучми
Політична та бізнес кар’єра Андрія Деркача не була б настільки успішною, якби не підтримка «сім’ї». І мова не лише про впливового тата. Ще в часи, коли Деркач-старший працював на «Південмаші» начальником «першого відділу» (фактично – відділ КДБ на підприємстві), він потоваришував з Леонідом Кучмою, який також працював на головному ракетобудівному підприємстві СРСР. Вони навіть породичалися – дружини Кучми і Леоніда Деркача є сестрами. Ставши президентом, Кучма призначив свого друга головою СБУ. Як згадував Андрій Деркач, він «ріс у сім’ї Кучми, сидів у нього на колінях».
Андрій Деркач – сват Володимира Литвина: донька першого Тетяна одружена з сином екс-спікера ВР Іваном. Весілля Деркачі і Литвини відгуляли якраз у розпал силового протистояння на Майдані — за кількасот метрів від епіцентру революції.
3. Представник «хрещеного батька» російської мафії Семена Могилевича
Наприкінці 90-х Андрія Деркача називали неформальним представником в Україні боса російської мафії Семена Могилевича, який у свою чергу тісно пов’язаний із російським ФСБ та особисто Володимиром Путіним. І це зайвий раз доводить, що для російських «чекістів» батько і син Деркачі – свої люди.
Могилевич – мафіозі світового масштабу, один з «хрещених батьків» російської організованої злочинності, чиї інтереси простяглися від Росії та України до США. Він – один з найбільш розшукуваних американським ФБР злочинців, організатор корупційної схеми поставок газу в Україну. Злочинна організація Могилевича також займалася контрабандою зброї та ядерних матеріалів, алкоголю, сигарет, торгівлею наркотиками, «кришуванням» проституції та відмиванням коштів від злочинної діяльності.
На плівках Мельниченка зафіксована розмова Кучми та Деркача про Могилевича, яка свідчить, що голова СБУ щонайменше двічі зустрічався з мафіозі у Києві, а «дон Семен» отримував через нього певні прохання від Кучми.
У інтерв’ю «Дзеркалу тижня» у 1999 році Леонід Деркач заперечував, що знайомий з Могилевичем і заявив, що «немає жодного епізоду на території України, де б ця людина або його соратники порушували закон». На що отримав жорстку відповідь представника американського ФБР: «Могилевич є одним з «хрещених батьків» російського організованого злочинного світу. Порівняння главою СБУ в публічному інтерв’ю відомого всім правоохоронним органам Заходу одного з найнебезпечніших кримінальних лідерів Могилевича з Фордом, одним із засновників автомобілебудівної індустрії США, було сприйнято в США особливо болісно і викликало сумніви щодо серйозності намірів СБУ активно виконувати рішення політичного керівництва України щодо боротьби з організованою злочинністю».
У 1999 році Андрій Деркач нібито допоміг Могилевичу та «алюмінієвому королю» Росії Михайлові Черному, також тісно пов’язаному з російським криміналітетом, отримати контроль над Миколаївським глиноземним заводом – одним з найбільших в Європі підприємств кольорової металургії.
4. Торговець зброєю
За інформацією ЗМІ, Андрій Деркач на початку 2000-х спробував стати «збройним бароном», зайнявшись нелегальним продажем зброї у «гарячі точки». Масштаби були настільки серйозними, що у 2001 році керівники військової розвідки України з подачі давнього ворога Деркачів Євгена Марчука звернулися до президента Кучми з доповідною, в якій йшлося про те, що причетність родини Деркачів до незаконної поставки озброєнь в ряд азіатських і африканських країн загрожує національній безпеці України.
Крім того, «Україна кримінальна» опублікувала коментар кримінального авторитета Леоніда Вульфа, який перебував у ізраїльській в’язниці, щодо готовності свідчити про причетність Деркачів та Вадима Рабиновича (нині – один з лідерів Опозиційного блоку) до незаконних поставок зброї в «гарячі точки» – від Балкан до Іраку. За словами Вульфа, «є інформація про те, що вони поставляли стрілецьке озброєння і важке озброєння руху «Талібан» і «Аль-Каїді». Остання, до речі, отримувала зброю і від Семена Могилевича.
5. Атомний король
В 2000-х Андрій Деркач, на той час президент «Енергоатому», спробував реалізувати амбітний проект – узяти під контроль усю «атомку» України. 29 грудня 2006 року за рішення уряду Януковича було створено Державний концерн «Укратомпром», до складу якого увійшли заводи енергомашинобудування та інститути, що проектують блоки АЕС. Очолив новостворений концерн, звісно, сам Андрій Деркач. За словами президента Віктора Ющенка, схема Деркача передбачала, що в подальшому стратегічні підприємства, які увійшли до складу концерну мали бути приватизовані – всупереч законам, які забороняли продаж стратегічних підприємств.
У грудні 2007-го прем’єр Юлія Тимошенко скасувала постанову про створення «Укратомпрому». У червні 2008-го керівництво уряду звинуватило Деркача у тому, що на посту керівника «Енергоатому» він скоїв фінансові зловживання на суму 3,6 млрд. грн.
6. Політичний хамелеон
«Помаранчевий» Андрій Деркач після перемоги Ющенка
Деркач – депутат ВР останніх шести скликань. І кожного разу набирав іншого політичного окрасу. В його партійному портфоліо – блок «За єдину Україну», партії «Трудова Україна», Соціалістична партія, партія «Справедливість» і, звісно, Партія регіонів, яку він двічі представляв у ВР.
16 січня 2014 року голосував за так звані «диктаторські закони», ставленики Деркача на Сумщині возили «тітушок» у Київ на боротьбу з Майданом. А вже через кілька місяців Деркач активно підтримував на виборах Петра Порошенка. Зараз перебуває у групі «Воля народу», яку сформував із депутатів-бізнесменів покійний волинський олігарх Ігор Єремеєв.
7. Господар Сумщини
У ході місцевих виборів 2015 року уся країна спостерігала, як нащадок роду Терещенків Мішель вів нерівну боротьбу за пост мера Глухова проти ставленика Андрія Деркача. Проти Терещенка брутально застосовували адмінресурс, провокації, але попри все він зумів перемогти увесь ресурс «смотрящого» за Сумщиною.
У Деркача-молодшого теплі стосунки з Петром Порошенко
«Деркач був прокучмівський, потім проющенківський, потім проянуковичівський. Зараз він говорить, що він пропорошенковский. У будь-якому випадку він вважає, що Сумщина – його королівство. І ми робили кампанію проти системи Деркача, який зараз контролює все-все на Сумщині. Губернатор (Микола Клочко – НБРУ) – це людина Деркача, прокурор – людина Деркача, міліціонери – люди Деркача, ректор університету (Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка» – НБРУ) – людина Деркача, головний лікар – людина Деркача. На Сумщині школа-інтернат не може поміняти жінку, яка прибирає кімнати, без дозволу Деркача», – заявляв Мішель Терещенко.
Деркач справді дуже агресивно реагує на спроби зазіхнути на його королівство. У 2012 році міліція затримала на 72 години кандидата від ВО «Свобода» Артема Семеніхіна, який балотувався в одному окрузі з Деркачем. Його примушували написати зізнання та явку з повинною у справі про шахрайство, пригрозивши, що заарештують його дружину, а дитину віддадуть у дитячий будинок. За словами Семеніхіна, присутній на допиті начальник районного відділу відверто заявив, що «це справа політична, з метою залякати і скомпрометувати українських націоналістів». Тоді ж невідомий молодик навідався до батьків «свободівця», заявивши, що їм разом з сином потрібно в ноги кланятися і просити пробачення в Андрія Деркача, якщо не хочуть «отримати рештки тіла свого сина». Невідомий наголосив, що Деркач має безмежний вплив як у органах влади, так і в кримінальному середовищі.
У 2015 році 33-річний Артем Семеніхін впевнено переміг на виборах мера Конотопа. Схоже, Сумщина добряче втомилася від свого «короля»…
8. Липовий кандидат наук
Андрій Деркач гордиться наявністю шести (!) дипломів – п’ять з яких після навчання у Академії КДБ, мабуть. А також статусом кандидата юридичних наук. Свого часу дисертацію Деркача уважно проаналізувало «Дзеркало тижня». Мотивацію Деркача видання визначило відразу і точно: «Андрію Деркачу, президентові НАЕК« Енергоатом», генеральному директору державного концерну «Укратомпром» не дають спокійно спати лаври «проффесора» Януковича, кандидата економічних наук «надзвичайного» міністра Н. Шуфрича та іже з ними. І вирішив він, що для нормального самовідчуття перебування в списках партії відомих учених-регіоналів, і до того ж перебуваючи (поки ще) при великих фінансових потоках, необхідно використати унікальну можливість поповнити їхні ряди».
«Смішним розділом автореферату для спеціалістів є наукова новизна отриманих нашим героєм результатів. Виявляється, дана робота «є першим самостійним комплексним дослідженням, яке присвячене теоретичним та практичним проблемам контролю у галузі ядерної та радіаційної безпеки». Але найсмішніше в дисертації Деркача, на думку «Дзеркала тижня», це наступне: «Серед особистого внеску автора в наукову новизну відзначаються уточнення понять «ядерна безпека», «радіаційна безпека» і обґрунтування необхідності приведення у відповідність з приписами міжнародно-правових актів понять «ядерна установка», «ядерний матеріал», «ядерна шкода». Інакше кажучи, Андрій Деркач банально собі привласнив лаври впровадження наукової термінології, яка використовувалася задовго до нього.
9. Друг Росії
Крім дисертації Андрій Деркач написав і кілька книг. Серед них – «Україна і Росія: Випробування дружбою». Дружба з Росією – улюблена тема політика. Свого часу він навіть заснував у парламенті депутатське об’єднання «У Європу разом з Росією», секретарем якого, до речі, став відомий українофоб Дмитро Табачник. Деркач навіть пропонував зробити цю фразу девізом української зовнішньої політики, стверджуючи, що євроінтеграція України без Росії неможлива. Цікаво, що однойменний розділ на особистому сайті Деркача зараз видалено.
10. Православний олігарх
Андрій Деркач разом із Вадимом Новинським та Петром Порошенком входить до числа так званих «православних олігархів» – групи великих бізнесменів, які спонсорують УПЦ Московського патріархату і суттєво впливають на внутрішнє життя цієї конфесії, а також дбають про її інтереси в Україні. Точніше, стежать, щоб вона не надто відходила від генеральної лінії, визначеної у Москві. «Цікава деталь: підозріло часто по праву руку від Порошенка у всіх церковних ініціативи чомусь постійно виникає відомий гарант інтересів Московського патріархату в Україні – Андрій Деркач», – зазначає відомий релігіє знавець Катерина Щоткіна.
Про вагу Деркача у середовищі Російської православної церкви свідчить такий промовистий факт: у 2004 році він був єдиним політиком, який брав участь у чаюванні Володимира Путіна у митрополита Володимира, коли президент РФ відвідував Києво-Печерську лавру.
У січні 2009 року Андрій Деркач був одним з небагатьох мирян – делегатів Помісного собору Російської православної церкви, яких допустили до участі у виборах патріарха РПЦ. Тоді, нагадаю, обрали патріарха Кіріла – ідеолога «руского міра».
Деркач активно лобіював обрання одіозного митрополита Онуфрія главою УПЦ МП, з яким його пов’язують давні дружні стосунки. Саме такий предстоятель потрібен і Москві, і Деркачу, який є противником будь-якої автокефалії УПЦ МП і виступає за тіснішу інтеграцію з Москвою.
***
Власне, після усього сказаного виникає лише одне запитання – що така людина досі робить в українському парламенті. Хоч і відповідь на нього теж очевидна.