Перший в історії кіносеанс зібрав 35 глядачів, а його організатори заробили всього 5 франків

Наприкінці 1895 року у підвальному приміщенні “Гранд Кафе” на бульварі Капуцинок у Парижі зібралося 35 осіб, щоб стати свідками справжнього дива. У затемненому залі за допомогою спеціально сконструйованого апарату під назвою сінематограф брати Луї та Огюст Люм’єр, власники фабрики фотопластин у Ліоні, вперше продемонстрували кінофільм.

“35 відвідувачів заплатили за вхід і приєдналися до братів Люм’єр, які в підсумку отримали прибуток у п’ять франків”, — описував перший платний кіносеанс спеціалізований журнал Mein Film.

Так, перший платний кіносеанс не приніс одразу значного прибутку Люм’єрам, однак він справив неймовірні враження на тих кілька десятків глядачів, які вперше побачили на екрані рухомі об’єкти.

“Заробітки братів Люм’єр збільшувалися з кожним днем. Щонайменше 2000 людей щодня відвідували підвал “Гранд Кафе”, де можна було побачити нову сенсацію”, — описував подальші успіхи творця кінематографу журнал Mein Film.

Першою стрічкою, яку продемонстрували брати Люм’єр на бульварі Капуцинок, був документальний фільм “Вихід робітників із фабрики”. Її зняли на фабриці фотопластин у Ліоні, яка належала братам-винахідникам, під час обідньої перерви.

"Перерва робітників, які працюють на заводі, стала сюжетом першого фільму, його працівники, що сидять перед екраном, не можуть повірити, що це саме вони — рухаються, гуляють, спілкуються. Це нереально, це справжнє диво”, — писав у спогадах про “батька кінематографу” журнал Mein Film.

Як повідомляла тогочасна преса, апарат Люм’єра робив 15 знімків за секунду, таким чином одна хвилина зйомки включала в себе 900 фотографій і займала смугу довжиною 18 метрів і завширшки 3 сантиметри.

“Апарат дозволяє відтворювати зображення великої глибини, наприклад, цілі вулиці чи громадські простори з усіма рухами пішоходів, автомобілів, трамваїв тощо. Враження руху на збільшених зображеннях напрочуд точні”, — відзначало технічне видання Der Civiltechniker.

Згодом у репертуарі братів Люм’єр з’явилися не тільки "документалки", але й спроби ігрового, художнього кіно. Найвідомішою стрічкою стала комедія "Политий поливальник", яка тривала менше хвилини, але викликала шквал емоцій у тогочасних глядачів кіно.

читайте також: Наші кулемети: чому українській армії бракує щільності вогню?

Невдовзі кіносеанси, на яких демонстрували короткі фільми часто у супроводі музики із грамофона або гри піаніста, поширилися в багатьох європейських містах!

Дізнайтеся також, чим дивував своїх сучасників Томас Едісон — чарівник із Менло-Парку (фото)